Віктор Суворов - Беру свої слова назад

А нападник-ворог - у полі, на повний зріст. Його видно цілком. До того ж задихався: біжить, а на ньому он скільки всього навішали. Оборонець стріляє з місця, з упору. А нападник з ходу, з руки. Якщо ж оборонні війська засіли не в траншеях, а в залізобетонних і броньових казематах, то їм і поготів ворог не страшний - знай собі пострілюй.

От якщо б великий стратег прочитав «Острів скарбів», якби осягнув тактику на рівні пригодницьких книжок для юнацтва, то не гнав би війська з неприступних капонірів і блокгаузів у чисте поле в дурні атаки, та ще й з генерал-майорами і генерал-лейтенантами попереду.

У своїй найправдивішій книжці про війну «Спогади та роздуми» геній стратегії про ці атаки не згадав і не роздумував. І про люті розстрільні накази - теж. А було б цікаво порахувати, скільки він таких наказів за своє життя підписав і скільки людей перестріляв особисто.

У захисників великого полководця на будь-яку гидоту, на будь-який злочин є пояснення і ґрунтовна відповідь: так, визнають вони, були такі накази, але це так, для остраху, це Георгій Костянтинович тільки лякав. Кожен день підписував накази про розстріли, але цим він тільки демонстрував суворість. Ніхто і не думав ці накази виконувати... «Звичайно, Жуков нікого не розстріляв і не повісив. Але обстановка вимагала різких фраз» (Н.Н. Яковлєв. Маршал Жуков. С. 91).

Ох, краще б ви, захисники, такого не казали. Немає нічого більш жалюгідного, ніж командир, який віддає наперед невиконанні накази.

– 5 -

Розстрілами не обійшлося.

Жуков, як відомо, був вірним учнем військового злочинця Тухачевського, який брав і розстрілював заручників. Прибувши в Ленінград, Жуков насамперед взяв у заручники сім'ї своїх підлеглих, включаючи дружин, матерів, сестер, дітей. Жуков відправив командувачам армій Ленінградського фронту і Балтійського флоту шифрограму No 4976: «Роз'яснити всьому особовому складу, що всі сім'ї тих, хто здався ворогові будуть розстріляні і після повернення з полону вони теж будуть розстріляні». Наказ Жукова про заручників був вперше опублікований в журналі «Начало» No 3 за 1991 рік.

Відповідно до наказу Жукова в заручниках опинилися сім'ї бійців і командирів чотирьох армій і авіації Ленінградського фронту, двох корпусів ППО і Балтійського флоту. Загальне число військовослужбовців у цих з'єднаннях і об'єднаннях в той момент - 516 000. А родичів у них - мільйони. Ось ці мільйони Жуков письмовим наказом і оголосив заручниками. Жуков не уточнював, кого саме будуть розстрілювати. Розумій як знаєш: тільки дружин або сестер теж? Якщо будуть розстрілювати дітей, то з якого віку? А в стареньких які вікові обмеження? Чи ніяких?

Різниця між Жуковом і найзапеклішими гітлерівськими негідниками в тому, що жоден гітлерівець мільйон заручників ніколи не брав. Ні сам Гітлер, ні Сталін таких наказів ніколи не віддавали. По крайній мірі в письмовому вигляді.

І ось нам пояснюють, що в червні 1941 року в Жукова повноважень не було скасувати власні накази, які в'язали армію по ногах і руках, які забороняли армії відбивати напад противника. Але оголосити заручниками мільйони людей у Жукова повноваження були. Хто ж він такий? Гаразд - своїх генералів, офіцерів, сержантів і солдатів він винищував нещадно. Але яке у нього право оголошувати заручниками солдатських дружин та батьків в якомусь алтайському або сибірському селі? Які повноваження у командувача Ленінградського фронту розстрілювати чиїхось дітей у Казахстані чи на Уралі?

Захоплення заручників заборонене Гаазькою конвенцією 1907 року і оголошене найтяжчим військовим злочином. Військова людина не може зробити більш мерзенного і ганебного вчинку. Так от, в історії людства ніхто ніколи стільки заручників не брав. Жуков і тут побив усі рекорди.

Але й стосовно до своїх підлеглих у Жукова явне перевищення влади. У нас було заведено просто й гуманно: воюєш за Батьківщину, з вини великого стратега потрапив у полон, припустимо під Єльнею, якщо з противником в полоні не співпрацював, то після повернення відсидиш 10 років у каторжних таборах і - вільний. Потім цей термін збільшили до 25 років. Але теж терпимо. А у Жукова - розстріл і тобі, і родині.

Як же великий стратег мислив виконання свого наказу? Ось переможно завершилася війна, відкрилися ворота гітлерівських таборів, всіх полонених переганяють у сталінські концтабори, і починається сортування: ти під командуванням Жукова не воював - тобі четвертний, і тобі, і тобі, а ти потрапив в полон на Ленінградському фронті - ставай до стінки... Так Жуков мислив перемогу чи інакше? Хто дав йому право і повноваження проводити щодо військовополонених політику, яка суперечить державній, яка не відповідає тому, що вирішено і затверджено Верховним Головнокомандувачем?

Люди, які ставили пам'ятник Жукову, знали, що він злодій і найбільший військовий злочинець. у момент, коли якийсь великий скульптор ліпив стратега верхи на коні, наказ Жукова про заручників вже був опублікований і всім відомий. Мені б знати хотілося, який таємний сенс скульптор вкладав у цей монумент? І за які пряники він зважився на таке громадянське паскудство?

– 6 -

Балтійський флот знаходився в оперативному підпорядкуванні Ленінградського фронту. Але тільки в оперативному. Командувач флоту адмірал Трибуц звернувся до начальника ПУ РСЧВМФ армійського комісара 2 рангу Рогова Івана Васильовича: як реагувати на шифровки Жукова? Рогов направив протест Г. Маленкову. Маленков, який у той момент знаходився в Ленінграді, наказ Жукова про заручників скасував. Так що і над Жуковом у Пітері була влада, яка припиняла злочинні задуми великого патріота землі російської.

Без цих гальм стратег дров наламав би.

До слова треба сказати, що скасування наказу про заручників - це прояв не стільки гуманності й законності, скільки здорового глузду. І Рогов, і Маленков самі були катами, правда, не такого розмаху, як Жуков. Але в них було достатньо розсудливості, щоб зрозуміти: наказ про заручників шкодить. Льотчики під всякими приводами перестали перелітати лінію фронту. Зіб'ють над