Love - Коли світ говорить шепотом, Love

Розділ 126: Не по днях, а по часах

Вона росла не по днях, а по часах. Не в сантиметрах і роках, а в поглядах, у нових словах, у запитаннях, від яких стискалося серце — бо вони були вже не дитячими.

Я помічав кожну зміну. Якось вона інакше поправила волосся — доросліше. Іншого разу — подивилася в дзеркало і затримала погляд, шукаючи себе. А одного ранку просто мовчала довше, ніж зазвичай, і я зрозумів: всередині неї — новий світ, до якого мені вже не завжди буде вхід.

Я любив дивитися, як вона росте. Не як батько, який боїться втратити, а як той, хто тішиться кожною миттю: ось вона сміється з дурниці, ось розчаровується, ось бере в руки книжку і читає вголос рядки, що її хвилюють.

Я запам’ятовував усе. Її улюблені шкарпетки, її перше: "Не треба мене проводжати, я сама." Її сльози після фільму. Її захоплення і її тишу.

І щоразу, коли вона трохи змінювалася, я дякував. Бо мав щастя — бачити, як народжується людина. Моя дитина. Моя дівчинка, яка щодня була новою.

---

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍