Луї Фердінанд Селін - Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін

— Сто чортів! Хвойда! вертайся! злазь! дурепа!

Розлючений!.. несамовитий… зараз рушить!.. похитується!.. кидається! два стрибки — і він біля драбини! він теж! неймовірно! хапається за драбину! обома руками! за жердини… стрясає! я ще ніколи не бачив такого силака! драбина витримала бурю… десять бур! він її хитає… смикає! і відриває! величезну драбину! справді! достоту! вона коливається згори! згори! і трррісь!.. він кидає її в провалля!.. таку довгу! таку важку! потужним поштовхом!.. власноруч! драбина колихається, хилиться й падає на дахи!.. так, на дахи!.. аж донизу!.. ще нижче! розбивається об дахи! розлітається! довжелезна драбина! уламки розвіюються на весь Париж!.. от що значить Родольфова сила, розбурхана гнівом!.. Він викинув драбину, яка вистояла перед циклонами! у пориві гніву! він, взірець терпіння… драбина не встояла! сам бачив! Мімі вже не до співу куплетів! думала, що Родольф теж лізе на вітряк! нічого такого! нічого подібного! йому аби накивати! і швиденько! дати драла! лівим хідником по авеню!.. ви б бачили! ото дивак! зламав драбину! та й по всьому! по всьому! редингот теліпається ззаду! з розрізом ззаду! на штанях лише одна штанина!.. йде геть, накульгує! у дранті! трохи нижче, на розі Дерера переходить на інший бік… і все!.. зникає!.. на хіднику більше нікого… роззяви напроти будинку теж кудись поділися!.. ні церберки, ні своячки біля Ламбреказа вже нема!.. зникли, мов у фокусі! сказати б… випарувалися? неймовірно! лишилося тільки двоє там нагорі — гола й безногий!.. а знизу ми з Пірамом… і Дельфінка, о, до речі! Дельфіна? досі під столом?.. дивні речі діються… чи, може, вже пішла додому? лізу рачки… під стіл… перевірити!.. ні! досі там… під столом!.. не зайве було б її вислухати! власне, прикласти хоч вухо до грудей! а Туанон? до речі! Туанон? нехай би вже забрала свого пса!.. безладдя, так, страшне безладдя! усі недоріки! страхопуди! хитруни! але Лілі?.. де Лілі?.. а бальзам? а штрикалка? а камфора? Не знаю… а професор Брамс?.. це авторитет, професор Брамс! гай-гай!.. скільки клопоту!.. а Бебер? я не маю сили Родольфа! напад гніву в Родольфа і все стрясається! Я бачив! Бачив, як він розхитував вітряк! як драбина летіла над Парижем!.. і кружляла! А в мене нічого не кружляє… ледве повзаю!.. попід стіною!.. дивлюся на авеню!.. будинки вже не рухаються… дивлюся нагору, на вітряк… Вони там удвох… Мімі хоче поцюняти… сідає навпочіпки… розповідаю вам, як є… на ній лишилися чорні панчохи… лише чорні панчохи!.. отак навпочіпки вона якраз напроти Жюля, лицем до лиця… вона його голубить, цілує!.. поправляє на ньому спідницю, мантилью, усе, в що його загорнула! щоб не змерз! нагачує як слід йому перуку… бо вітер! рвучкий вітер нагорі! ти ба, він не пручається!.. слухняний!.. вона панує! може одним махом його під три чорти! він знає!.. сторчака!.. вона лізе рукою до його візка… щось намацує між куксами… щось шукає… шарпає… їй треба… між куксами… пляшку? кепські справи!.. ні! ні! не пляшку! він розбив пляшку! пляшки вже нема! дзвіночка! дзвіночка, який був на поручні… причеплений до поручня… дзвіночок вітряка!.. він його вмить дістає, витягає!.. дзень-дзелень! дзвонить! трусить Мімі перед носом! бавить її! а вона собі нишпорить між куксами! усе одно!.. обома руками! витягає пригорщами карти з-поміж кукс, багато гральних карт!.. карти, які він ховав між куксами… які залетіли… залетіти аж туди з коридора! Армеллині карти!.. вона хапає їх і розкидає!.. карти кружляють! тисяча карт! понад дахами! дзень! дзень-дзелень! а він їй дзвонить у дзвіночок!.. дуже чемно!.. показує мені… знаки подає… «Тепер усе гаразд!» а ще гукає: «Агов! агов!» і раптом хапає Мімі за сідниці… чому ж не скористатися!.. ляпає по сідницях… вона підвелася біля нього… вихиляси робить на даху… мало не канкан танцює… бім! бом! там! дам! він міг би кинутися, за ноги її обняти, але не наважується, фігляр такий! дзень-дзелень! дзвонить! пустує! він теж!.. вона вигинається… радіє! усім радісно!.. справді чудовий ранок… чисте повітря… жодного диму… навкруг панує супокій, от… видно всі дахи Парижа, всі!.. Мадлен… Опери… зеленкуваті дахи… Валь-де-Ґрас, он там, напроти… Сена між… і міст… два мости… три… Інваліди… оце перспектива!.. Нотр-Дам!.. Мімі стоїть, уже не танцює, милується… зараз заспіває!.. пробує голос… спирається на погнуте крило… Жюль її вже злить своїм дзвіночком!.. нехай припинить! кориться… о! починає спів! Що заспіває? починає! і не в тон! от корова!.. кричу їй!..

О, любий, коханий, тобі присягаюсь!

Це ж пісня Періколи! не її пісня! а де тепер Перікола? ніде! десь на поверсі? Перікола співала правильно! Мімі вкрала її пісню!.. але не здатна проспівати… а тепер «Фортуніо»! взялася за «Фортуніо»!

…кого насмілююсь кохати!..

Ще більше фальшу! От нездара! а голос сильний! перед нею весь Париж! відлунює! а закутаний півкнур, обрубок пирскає! від'їхав на той кінець підмостка!.. на той край!.. «Злазь звідти, розбишако!» кричу йому!.. а як він злізе?.. драбини вже немає!.. та й потім… як він туди заліз?.. Га?

— І тобі не соромно, халамиднику? ти ж смердиш!

Кричу йому… він принюхується… нічого не відчуває…

— Ти теж смердиш, Мімі!

Повертається до мене… принюхується… вже не співає…

— Ґіньолі! розпусники!

Я так вважаю!.. я ж бо сам! геть один! видовища нікому не влаштовую… не височію над усім Парижем! сам на сам із своїм сумлінням! є люди зі спокійним сумлінням, самовдоволені, такі вас ні за що ні про що розстріляють!.. моє ж сумління незговірливе, за все мене гризе… мені не весело, коли ті двоє блазнів нагорі одне одного по сраках ляскають замість мені допомогти! може, вони бачать, де Лілі?

— Лілі! ви не бачите Лілі?

Мімі регоче!.. а той ригодонить! з усього маху! із дзвіночком! гай-гай! а потім знову ляпає Мімійку по сраці! он які в них ігрища! посеред даху на вітряку! а я сам-один!.. я сам! тільки Пірам зі мною, он… скавулить, винюхує Пірам… шукає свою Туанон… до біса! Мене Лілі тривожить… можу сказати! і потім, ще Бебер… і потім, ще Дельфіна… бачив її під столом, тобто Дельфіну… нерухому!.. я б іще раз її вислухав, якби це було доречним, але нічого не маю під рукою, ніякого приладдя! а бальзам?.. вони випили бальзам! бальзам натуральний! обрубок і соромітниця!.. я не легковажу, готовий виконати свій обов'язок, але не маю ліків!.. що поробиш! що поробиш!..