Kara Star - Світ моїх фантазій, Kara Star

— Я так тебе хочу заполучити.
— Заполучиш мене тільки через мій труп.
— Та де там. Ти така маленька й сили в тебе мало.
— Зате ненависть моя безкінечна.

— Мене лякає твоя посмішка.
— Це вже не моя посмішка...

Ненавидьте мене, я доведу, що ви все робите правильно.

Закінчимо і почнемо на тому, що мені так байдуже ще не було ніколи.

— Тобі погано і ти ще більше гробиш своє здоров'я?
— Яке погано? Це ще запашні квіточки.

Коли ти все робиш добре ззовні, хтось зпаскудить тобі вирішення задачі з середини.

Я завжди знайду вихід із ситуації, це замітно по тому, що я поет.

Мене поміняти — це як планету в іншу сторону змусити крутитись.

Писати вірш, коли нема натхнення, назвемо це — босий вірш. Ось і маємо невеликий неологізм у симфонії грому та моїх думок.

Не буди в мені мене.

Дивись крізь повітря і побачиш, що від тебе ховали.

Завтра все зроблю, сьогодні дай мені спокійно померти.

Чим тобі гірше, тим краще трансформується вірш.

Нігті також треба одягнути.

Вони вважали, що тобі було все одно. Так, цілком згідна, так було деколи. А потім ти просто почала мовчати... А вони й далі думали, що це так...

Я вже вийшла із оманливих фантазій. Але я продовжую жити у своїх фантазіях.

Я наче тирса розлітаюсь від пили, що бездушно ріже.

Дихай своїми мріями, що променями йдуть із твого серця.

Я не та, ким являюсь. Я не модна вискочка, я звичайна дівчинка, що обожнює творчість.

Витерши сльози, я зібрала їх в кулак і випустила у простір безкінечно гострими бурульками з крові.

Грішниця. Занадто хороша для цього світу.

Ліс — мій батько.

Я хочу літати, але для того, щоб літати, мені треба навчитись падати.

— Тобі все одно?
— Щось на кшталт цього, але гірше.

Май Бога в серці й демона в душі. Бог — це милосердя, демон — справедливість. Обирай по відчуттям.

Я не жалію ні про що у свому житті. Навіть про найстрашніше. Я дуже рада, що наклала тоді на себе руки. Це допомогло мені вмерти. Щоб відродитись заново.

Самогубство — це тоже мистецтво, але саморозвиток куди краще.

— Ти занадто хороша для цього світу.
— Значить мені повезло, бо в мене є ще одна сторона.
— Те, що ти дивишся на світ злісним поглядом, не означає, що ти поставиш це життя раком.
— Якщо буду на перше місце завжди ставити себе, то і життя, як ти кажеш, раком буде стояти.
— Але ж ти так не зможеш.
— Тому я і говорю, в мене є друга сторона. Її просто потрібно випустити.
— І що це за сторона?
— Дівчинка, яка ставиться жорстоко навіть до близьких.
 — Не ставай такою.
— Не переживай. Я поки що на середині. Є шанс, що такою залишусь до кінця життя. Але це залежить від моєї витримки. Нічого не обіцяю.

— Переживеш...
— Так, ти цілком права, переживу. Я все лайно у цьому світі переживу. Правда із жахливими наслідками.
— ...
— Не переживай, вени тут ні до чого. Цього разу заливатись кров'ю буде моє серце.

Просто дихай. Хоч періодично. В цей прекрасний слізопад.

Ти помреш у самотній печалі. Ти помреш... Та нехай буде так.

Знаєш, з одного боку, це так добре, що ти відчуваєш біль, не можеш дихати, бо твоя душа ще не спустошилась, але з другого — ти молишся, щоб не зупинити цей біль власноруч, адже так хочеться жити. Мені, дідько, так хочеться жити, через силу, задихаючись, хочеться жити!

Без сенсу комусь щось доводити. Можна доводити у книзі, хто захоче — той зрозуміє. А ходити і кожному в обличчя тикати чому так, а чому так — це марна трата часу. Люди все одно думають тільки про своє. Замість того, щоб тебе підтримати, тільки викинуть твоє усвідомлення життя за границю сенсу всього життя. Через їх дурну думку ти можеш залишитися без своєї думки. Тому пам'ятай важливе правило: «Живи для себе. Думай для себе. І забудь про навколишній світ і їх думку про тебе».

Акуратніше з настроєм. Не оголюй його, коли він дуже хороший з самого ранку. Це може привернути увагу Всесвіту і направити події на тебе в поганому руслі. Будь готова до всього. Радісно? Радій беземоційно. Паскудно? Розслабся, ти ж була готова до цього.

— Знаєш, що найкумедніше?
— Що?
— Коли ти розумієш психопата.

— Яка найбільш страшна хвороба на світі?
Я довго думала, а тоді впевнено промовила:
— Кохання.

Я звикла говорити мовчки.

— Досить малювати своїх пташок!
— Я не можу зупинитись!

Тобі різко без причини стало страшно? Постарайся відчути себе хазяйкою свого життя і тоді рівновага повернеться у твою буденність, яка налякала тебе твердженням, що ти одна в цьому світі.

— Чому в тебе такий злісний погляд?
— Просто ви вже знайшли себе у цьому житті. А я ще досі стараюсь вижити. Стараюсь знайти себе в цьому світі. Зрозуміти ким мені легше бути — ангелом чи демоном... І... Який варіант буде робити мене більш щасливою? І чим прийдеться пожертвувати заради щастя?

— Що першим кидається тобі в очі при знайомстві з людиною?
— Обличчя поверхнево, статура та глибина очей. Я сканую погляд. Найчастіше його.

Ти не представляєш як мені шкода себе. Мені страшно, що я вся така гарна дівчина, на одну секунду заб'ю на все і цієї секундочки буде вдосталь, щоб втратити все, чим я могла насолоджуватися протягом всього свого життя. Тому я боюсь. Свого майбутнього.