Люсі Лі - Біжи або кохай, Люсі Лі

– А після вечері лазню витопимо, — кидає нам вже з іншої кімнати жінка. - Так Максиме?

– Так, — відповідає Макс, набиваючи повного рота свіжоспеченими пирогами.

– У нас така лазня Аріна, захитаєшся. Максим сам будував, – продовжує говорити жінка. - Він у мене взагалі такий рукатий хлопець, і гарний. І це все я кажу не тому, що він мій син. 

При цих словах жінки я кидаю задумливий погляд на чоловіка, що сидить поруч. Ну дійсно доволі симпатичний, високий зріст, широкоплечий. Явно не дурень, та й ризикував, не роздумуючи кидаючись мені на допомогу. Але все ж не Стас. Хай йому грець. 

– Що? - помітивши мій уважний погляд промовляє Макс. - Подобаюсь тобі?

– Я поки що не знаю, — відверто відповідаю, зніяковіло опускаючи очі. Але ж ця його прямолінійність, трохи дратує.

– А ти мені подобаєшся, — хрипко промовляє. 

Піднявши на нього здивовані очі одразу наштовхуюсь на хижий погляд мого рятівника. 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно