Уляна Пас - Давай одружимось, Уляна Пас

- Я "за"! - заявляє моя дружина й широко усміхається. І чому мене так дратує її розкутість поруч з моїми друзями? Чому вона жодного разу за день так не усміхалася мені? 

Подруга Юлі, Ніка, здається, розмістилася поруч з Кіром, і ці двоє швидко знайшли спільну мову. А от Юля сиділа біля мене, але всю свою увагу віддавала Олегу, котрий вже встиг розлити віскі по келихах. 

Як тільки моя дружина підняла келих до рота, я вирвав його у неї з рук і повернув на стіл. 

- З тебе досить! - заявив холодно, напоровшись на її злий погляд. - І взагалі, давай я додому тебе відвезу! Завтра, якщо ти не забула, у твого тата ювілей. 

- О! Забудеш тут! - бурчить дівчина і підводиться на ноги. - Добре, поїду я! Пішли!

Юля міцно хапає мене за руку і сама тягне через зал до виходу. Даю знак Кіру, щоб подбав про Ніку, а сам прямую за дружиною на вихід. На вулиці прохолодно, але Юлі, здається, все одно. Вона впевнено тягне мене на стоянку й без проблем знаходить мій автомобіль. 

Відчиняю двері і чекаю, поки дівчина сяде всередину. Лише тоді сам обходжу автомобіль та сідаю за кермо. Погляд знову чіпляється за її ноги - і в салоні стає дуже спекотно. Юля розслаблено відкидається на сидіння і, здається, не помічає, що сукня піднялася вище. 

- Я сьогодні у татка була, - несподівано заявляє, як тільки покидаємо стоянку.

- І що? - напевно, бувши  тверезою, вона не розповіла б про це, але зараз у мене є шанс дізнатися про її мотиви трохи більше. 

- Він не вірить у те, що ми одружилися від великого кохання. А ще боїться, що ти забереш у нього все після розлучення. 

- Ти не сказала йому про договір? - дивуюся. 

- Навіщо? Батько має думати, що у нас все серйозно і хоче, щоб ми прожили з тобою довго і щасливо. І кожен залишився при своєму, - хмикає весело.

- Чому для тебе було так важливо одружуватися? Невже все через те, що Тарасов набивається у чоловіки? 

- Багато ти хочеш знати, Максику, - Юля повертає голову так, щоб бачити мене, і я помічаю, як повільно закриваються її повіки. - Давай не будемо переходити межу. Я ж не запитую про твої мотиви.

І це правда. Юлю зовсім не цікавить, для чого мені це одруження. Хоча вже завтра доведеться дещо їй пояснити. І ввести у курс справ. 

- Окей! Як скажеш, - повертаюсь до неї і здивовано відмічаю, що дівчина міцно спить. З заплющеними очима вона схожа на справжнього ангела. Біляве волосся розлетілося по підголівнику, а тінь від довгих вій падає на обличчя. - Супер просто.

Хмикаю собі під ніс і розвертаю машину в інший бік. Їхати до будинку Юлі більше немає сенсу. Я пам'ятаю адресу, але номер квартири забув. Саме тому миттєво приходить думка відвезти її до себе. А що? Все одно це мало статися завтра, то навіщо відтягувати час? 

Юля не прокидається тоді, коли машина зупиняється і навіть тоді, коли беру її на руки. Дівчина надзвичайно легка, і мені в голову закрадається думка, що вона сидить на якійсь дієті. Хоча мушу визнати, що форми у неї те, що треба. 

Поки підіймаємось ліфтом на останній поверх, Юля довірливо пригортається до мене. Переступаю поріг квартири й одразу прямую у свою кімнату. Обережно кладу дівчину на ліжко та вкриваю її пледом. 

Сам прямую у вітальню і дістаю з бару пляшку віскі. Наливаю у келих і випиваю одним махом. Здається, вечір таки вдався. Навіть уявити страшно, що буде далі, адже ця дівчина, що зараз так солодко спить у моїй кімнаті, - одна суцільна таємниця.

Сам не розумію, чому так цікаво дізнатися справжні мотиви її одруження. Вона не цікавиться моїми, отже, їй байдуже. Можливо, завтра, на святі у її батька, мені вдасться щось дізнатися. А ще ближче познайомитися з її рідними. Все ж таки нам під одним дахом чотири місяці жити. Маю ж я знати, що за душею у моєї дружини.