Андраш Беркеші - Списоносці

Якщо це зробив не сам Жолт, то хтось інший. Коли б з часу перемоги над контрреволюцією батько нічого не почув про сина, він теж вважав би, що той загинув. Але це не так.

— Приймаю повністю вашу аргументацію, товаришу підполковник… у всякому разі все, що ви досі сказали.

— Отже, якщо молодший Райнаї живе в нашій країні і не арештований — ми повинні розшукати його. Очевидно, він переховується в глибокому підпіллі. Але ми знайдемо його І викуримо з тієї лисячої нори. Сподіваюсь, ця справа проллє світло і на ті численні подробиці, які досі були не зовсім ясними…

За звичкою Коронді щось старанно вимальовував у блокноті, що лежав перед ним. На білих сторінках з'явилися тюльпани, проліски, троянди…

— Ми в основному вже знищили цю зграю офіцерського цвіту Хорті. А тепер треба остаточно вирвати коріння.

Коронді замислився, розмальовуючи аркуші записної книжечки.

— Постараюсь вивчити весь цей матеріал, — тихо промовив старший лейтенант, розглядаючи глибокі зморшки на обличчі начальника.

— Я не випадково вибрав вас для ведення справи. Наскільки мені відомо, ви, товаришу старший лейтенант, працюєте в нас з часу контрреволюційного заколоту?

— Так, товаришу підполковник. А до призначення в органи державної безпеки служив у робітничій дружині.

— Ну, тоді у вас ще не дуже великий досвід у нашій роботі. Проте, видно, ви маєте чималий життєвий досвід. Повірте мені, це найголовніше.

— Товаришу підполковник, ви тільки-но сказали, що не випадково обрали мене для ведення цієї справи. Я, звичайно, радий, але мені хотілося б знати, чому ви вирішили доручити цю справу саме мені.

— Замість відповіді я дозволю собі поставити вам кілька питань. Якщо не помиляюся, ваш батько загинув у хортістській тюрмі?

— Так, у 1932 році.

— Батько був підпільником, членом партії, так же?

— Так, товаришу підполковник. За революційну діяльність у дев'ятнадцятому році його переслідували, він мусив ховатися, а потім жити з фальшивими документами під прізвищем Кочмарош окремо від сім'ї.

— Коли батька арештували, він працював на текстильній фабриці в Будапешті?

Када здивовано глянув на свого начальника.

— Точно так, товаришу підполковник, він працював на текстильній фабриці «Гофмана і К°».

— Знаю, хто був вашим батьком… синку. Ще раз підкреслюю, не випадково я залучив вас до цієї роботи. Але не хочу забігати Наперед. Справа Райнаї, мабуть, стосуватиметься вас не тільки як працівника органів держбезпеки.

Підполковник замовк. Када, нікого не розуміючи, пильно глянув на начальника. В голосі Коронді ласкавому і теплому, не було звичного службового тону.

— А втім, не будемо відхилятись од справи! — вже суворо сказав підполковник. Він знову підвівся з-за стола, підійшов до сейфа, вийняв звідти три товсті папки і поклав їх перед старшим лейтенантом.

— Оце прошу ретельно вивчити. Знайдете тут цікавий матеріал про контрреволюційну еміграцію.

— Дозвольте, товаришу підполковник, ще одне, останнє запитання.

— Прошу, — промовив Коронді, сівши знову за стіл.

— Яка причина того, що Акош Райнаї живе в Західному Берліні? Адже десь з південних районів Федеративної Республіки Німеччини, наприклад з Баварії чи навіть з Австрії, йому було б зручніше керувати угорською контрреволюцією.

Підполковник на кілька хвилин замислився.

— Питання слушне, про це я теж думав. І вважаю, що знайшов правильне пояснення. Західний Берлін з його розквітаючими джунглями шпигунських організацій є, власне, не що інше, як трамплін, з якого ведеться підривна робота не тільки проти Німецької Демократичної Республіки, а й Радянського Союзу, Чехословаччини, Польщі та Угорщини. Західний Берлін — це гніздо цілої армії диверсантів і провокаторів, об'єднаних федеральним бюро розвідки, яким керує націстський генерал Ґелен. Тут розгорнули свою злочинну діяльність також американська, французька й англійська розвідки. Багаторічний досвід Райнаї визначив подальшу долю цього запеклого ворога угорського народу. Його, звичайно, теж запросили до шпигунського ельдорадо. Безумовно, вороги використовують досвід хортістського полковника, а також встановлені зв'язки. Очевидно, Райнаї тепер дуже мало займається угорськими справами. З часу поразки контрреволюції Угорщина — вже не основне питання. Головний удар спрямований тепер проти Німецької Демократичної Республіки. Там зосереджуються випробувані сили. Звичайно, Райнаї не лишився осторонь цього фронту. Ось приблизно ті мотиви, які, на мою думку, пояснюють перебування Райнаї саме в Західному Берліні…

Коронді почав ходити по кімнаті, заклавши за спину руки.

Када поглядав на нього з довір'ям і пошаною.

… Наступного дня підполковник знову запросив до себе Марію Перлакі.

— Зараз, — привітно звернувся до неї Коронді, — й не питатиму вас, коли й чому ви вирішили повернулися додому, — про це ми поговоримо згодом. Мене цікавить інше: як вам пощастило зв'язатися в Берліні з Міклошем Герендашем.

— Десь на початку літа я довідалася, що в угорському торговельному представництві працює Шандор Немет.

— Ви знали його раніше?

— Так, — посміхнулась Марія. — Він приятелював з Герендашем ще в ті часи, коли Міклош і я були близькими. Це був веселий, жвавий юнак. Він знав про наші стосунки.

— А звідки ви довідалися, що Немет дістав призначення у представництво?

— Ми з Грюневальда пильно стежили за угорським посольством, торговельним представництвом і взагалі за всіма угорськими торгпредами, акредитованими в Німецькій Демократичній Республіці. Старий Райнаї дбайливо веде картотеку на кожного з них. Вона потрібна для підготовки можливих провокацій та і для того, щоб прощупувати, хто з працівників посольства міг би стати на шлях зради, кого, чим і як можна улестити, підкупити; до кого втертися в довір'я, кого розбестити, скомпрометувати, — словом, де кожного з них можна використати. Райнаї оточують провокатори і агенти, які постачають його інформацією.

— Таким чином ви натрапили і на ім'я Немета?

— Так.

— Ви ставили пастку і на нього?

— Ні. Він чесна і дуже обережна людина, хоч і наївна до деякої міри. Райнаї розумів, що цього не вдасться зломити: не розраховував на нього. Зате я розраховувала на Немета. Натрапивши на його ім'я, я, нарешті, відчула, що мені кинули рятувальний пояс. Я