Андраш Беркеші - Списоносці

знаєш, того, про якого я стільки тобі розповідав». Зачарована Марія не може одвести погляду від усміхненого обличчя. І ось зустріч… Одна, друга… І образ Міклоша Герендаша поступово тьмяніє. Адже Герендаш бідняк, а мати Жолта — горда графиня Редеї. Жолт нелегально покидає країну, і Марія їде разом з ним. Там, на Заході, починається її справжнє ходіння по муках. Дівчина пробуджується — її вражає правда навколишньої дійсності. До того ж вона пересвідчується, що Жолт не любить її. Марія потрібна йому просто як знаряддя в його злочинній діяльності. Мати Марії ні про що не знає. Вона щаслива і помирає з вірою в те, що її єдиній доньці поталанило в житті.

Коронді Схвилювала розповідь Марії.

— А ви знаєте, — перебив він дівчину, — що Герендаш згодом одружився, що в нього є сім'я?

— Я довідалася про це набагато пізніше.

— Скажіть, Маріє, — спитав Коронді, — коли вас Жолт Райнаї завербував? Ще тут, в Угорщині?

— Ні, — відповіла Марія. — Я тільки в Австрії довідалася про те, що він під керівництвом батька, Акоша Райнаї, з сорок п'ятого року провадить нелегальну роботу, шпигує…

— Розумію. А де зараз Жолт Райнаї?

— Я не бачила його з жовтня п'ятдесят шостого року.

Мені допомогли позбутися його.

— Допомогли? Хто?

— Угорські власті.

— Як де розуміти?

— Хіба не все ясно? — гірко всміхнулася Марія. — Райнаї-молодший був певен, що настала пора жнив і поспішив на батьківщину. А мене кинув своєму батькові як депозит.

— І де ж він тепер?

— Виявилося, Жолт прогадав, бо прибув зарано.

— Ви знаєте щось про нього?..

— За словами батька, його затримали десь в Угорщині. Очевидно, це так, бо старий має точну інформацію.

Підполковник помітив, що розмова втомила Марію.

— А тепер ідіть відпочивайте, — лагідно промовив Коронді. — Згодом закінчимо нашу бесіду.

Він розпорядився, щоб дівчину провели в готель.

Марія Перлакі вийшла. Коронді встав і за звичкою почав ходити по кімнаті — так краще давав лад думкам. Якийсь час замислено дивився у вікно, потім знову заходив по кімнаті, наповненій димом від сигарет.

— Я знаю старого Райнаї, — міркував Коронді вголос. — І не тільки з справ, паперів, але й особисто.

Старший лейтенант здивовано глянув на свого начальника.

— Давня історія. Шкода, що ми не можемо поговорити з ним віч-на-віч. А було б про що. Це трапилося задовго до визволення Угорщини… А втім, це безпосередньо не стосується справи. Потім колись розповім. Тепер не варто звертати вашу увагу на несуттєві обставини. Ви можете пересвідчитися з матеріалів, товаришу Када, що Райнаї для нас — знайома і досить цікава особа. Поки живуть такі людці як Райнаї, вони не припинять своєї підривної діяльності.

— Товаришу підполковник, дозвольте одне запитання.

Коронді перестав ходити по кімнаті і сів за письмовий стіл.

— Будь ласка, навіть не одне. Давайте поговоримо докладно, щоб ви були добре обізнані з справою, перш ніж приступите до роботи. Ви повинні мати повне уявлення про контрреволюційну еміграцію, про світ ідей і методи роботи ворога. Питайте!

— Товаришу підполковник, — почав Када, — коли ми одержали повідомлення нашого посольства з Берліна про бажання Марії Перлакі повернутися на батьківщину, я докладно вивчив матеріали цієї справи. Все, про що говорила досі Перлакі, — правда. Не знайшов я тільки відомостей про те, що нами арештований Жолт Райнаї.

— А ви не думаєте, — посміхнувся Коронді, — що Жолт Райнаї жив у Будапешті під чужим іменем, під яким, очевидно, і значиться в нас?

— Можна припустити, що…

— Дорогий товаришу Када, тільки це і можна припустити. Ворог прибув у країну під час контрреволюційного заколоту. Гадаю, ви не сумніваєтесь у тому, що в його кишенях були також і фальшиві документи. Це логічно, правда ж?

— А для чого йому фальшиві документи?

— Бачите, в ті дні фашисти, як би вони себе не підбадьорювали, не були впевнені в своїй перемозі. Ми маємо досить багато відомостей про сім'ю Райнаї і Чимало даних про її зв'язки. Жолт Райнаї міг передбачити це. В усякому разі він напевно знав, що його розшукують. Такому пройді і хитрому лисові було ясно, що в Угорщині точиться запекла боротьба. А де борються, там усе може йти з перемінним успіхом. Під час бою можна попасти і в полон. До того ж усіх цих райнаї та їх поплічників за останні сорок років, особливо після другої світової війни, доля не дуже балувала успіхами. Найелементарнішим конспіративним заходом з боку Райнаї було забезпечення себе фальшивими документами. Знаючи точну роботу Райнаї, ми повинні зробити висновок, що то неабиякі папірці, а добре легалізовані документи. Його могли з ними і заарештувати. Він міг визнати якусь незначну провину, щоб довго не присікувалися до нього, і тепер скромно сидить собі під чужим іменем…

— Ви, товаришу підполковник, думаєте?..

— Так, я думаю, що молодший Райнаї десь тут, у наших руках, але невідомо, під якою личиною.

— Усе це здається не дуже правдоподібним, — пробурмотів старіший лейтенант Када, хитаючи головою.

— Повірте, товаришу Када, — це найвірогідніше припущення.

— А коли припущення виявиться неправильним, якщо Райнаї на волі?

— Тоді пошукаємо його, бо він ховається десь в Угорщині. Давайте поміркуємо. Під час контрреволюційних подій злочинець приїхав і не провернувся назад. Втекти він не міг, бо про це неодмінно знали б і його батько, і Перлакі. Отже, Райнаї десь тут, в Угорщині. Ви згодні зі мною?

— Так.

— Якщо він не повернувся назад, є дві можливості: або загинув під час заколоту, або й досі живе в Угорщині. Так?

— Так.

— Я певен, що він живе.

— Чому ви так упевнені?

— Бо коли б він загинув, батько не одержав би від нього вісточки в листопаді п'ятдесят шостого року. Але батька якось сповістили.