Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Короткий любовний роман » Я не хочу повертатись , Віктор Харон 📚 - Українською

Віктор Харон - Я не хочу повертатись , Віктор Харон

35
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Я не хочу повертатись" автора Віктор Харон. Жанр книги: Короткий любовний роман.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12
Перейти на сторінку:
Я не хочу повертатись

Ранок був тихим, із білим покривалом снігу, що вкрило Вербівку. Анна прокинулася рано, тримаючи телефон у руках. Повідомлення від Олени чекало відповіді: "Ти їдеш?" Вона глянула на рюкзак, що стояв біля дверей, і на портрет Юрія на столі. Її пальці торкнулися малюнка, і вона усміхнулася — вперше без сумніву.

Вона написала коротке "Ні" й вимкнула телефон. Потім узяла валізу, яку так і не розпакувала до кінця, і рушила до хати Юрія. Сніг хрустів під ногами, а холод кусав щоки, але їй було тепло — від рішення, яке вона нарешті прийняла.

Коли вона постукала, Юрій відчинив двері майже одразу. Він виглядав так, ніби не спав, із легкими тінями під очима. Побачивши валізу, він завмер, і в його погляді промайнула тривога.
— Ти їдеш? — спитав він тихо.

Анна опустила валізу на землю і ступила вперед.
— Я не хочу повертатись, — сказала вона, і її голос був твердим, хоч очі блищали від сліз. — Я хочу залишитись тут. З тобою.

Юрій глянув на неї, ніби не вірячи, а потім зробив крок назустріч. Його руки обережно торкнулися її обличчя, стираючи сніжинку з її щоки.
— Ти впевнена? — спитав він, і в його голосі чулася надія.

— Так, — прошепотіла вона, і цього разу не було вагань.

Він притягнув її до себе, обійнявши так міцно, ніби боявся, що вона розчиниться. Анна притулилася до нього, відчуваючи тепло його светра, запах лісу й диму. Сніг падав навколо, а вони стояли на порозі його хати, ніби весь світ зупинився для них.

Вона знала, що Київ залишиться позаду — галереї, шум, минуле. Але тут, у цій маленькій хаті, серед сосен і тиші, вона знайшла щось більше. Дім. Кохання. Себе.

Коли вони зайшли всередину, Анна поставила валізу біля дверей і витягла портрет із рюкзака.
— Це тобі, — сказала вона, простягаючи йому малюнок.

Юрій узяв його, довго розглядав, а потім усміхнувся — тепло, щиро, як ніколи раніше.
— Це я? — спитав він.

— Це ми, — відповіла вона, і він притягнув її до себе знову.

За вікном сніг усе падав, а вогонь у каміні тріщав, зігріваючи їхній новий початок.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

1 ... 11 12
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я не хочу повертатись , Віктор Харон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я не хочу повертатись , Віктор Харон"