Alina Pero - За межею обов’язку, Alina Pero

Леся стояла біля чорного «Гелендвагена», уважно спостерігаючи за Максом, який саме закінчував розмову телефоном. Його обличчя було кам’яним, погляд – холодним.
— Сідаємо, — коротко кинув він, відчиняючи двері.
Вона мовчки зайняла місце поруч, відчуваючи, як всередині наростає напруга. Вона знала, що ця поїздка – не просто зустріч. Це перевірка. І якщо вона зробить помилку, то шансів виправити її не буде.
---
За двадцять хвилин вони вже виходили з авто біля невеликого, але дорогого ресторану на околиці міста. Вхід охороняли двоє чоловіків, які уважно подивилися на Лесю, але нічого не сказали.
Макс йшов упевнено, наче місце належало йому. Леся ж намагалася виглядати спокійною, хоча серце билося швидше звичайного.
Всередині їх чекали.
За столом сидів чоловік років сорока, в дорогому костюмі. Його обличчя видавало досвідченого гравця, який не звик програвати.
— Нарешті, — сказав він, ледве помітно посміхнувшись. — Максе, а це хто?
Макс опустився на стілець і, не змінюючи виразу обличчя, відповів:
— Моє нове поповнення.
Чоловік окинув Лесю оцінюючим поглядом.
— І що вона вміє?
Макс легенько усміхнувся і повернувся до Лесі:
— А ось це цікаве питання.
Леся відчула, як до неї прикута увага всіх у залі. Від того, що вона скаже зараз, залежало багато.
— Я добре виконую свою роботу, — спокійно відповіла вона.
— Це ми ще подивимося, — чоловік нахилився вперед, його очі заблищали з цікавістю. — У мене є одне невелике завдання. Давай подивимося, наскільки ти корисна.
Макс мовчки спостерігав, не втручаючись. Він просто чекав, як вона викрутиться.
Леся стиснула пальці, щоб приховати хвилювання. Вона чудово знала: це пастка.
Але дороги назад не було.