Сергій Олексійович - Знайти дівчину за сто днів , Сергій Олексійович

Отак це і працює. І треба подумати, чому саме так. А краще просто взяти та спробувати. Щоб там не було. Та дії є дії. Бо чекати можна, мабуть, до самої пенсії. Та, як вже пообіцяв, то буду звісно все це продовжувати. Та чекати, що з цього вийде.

Думаю про дівчину з банку, яку нещодавно бачив і шукаю привід, щоб побачити її знов. Це було б добре. А з іншого боку, як нічого не робити, то зведе нас доля чи ні? От і подивимось.

Хай усім посміхнеться доля. Хто дочитає цю книжку до кінця обов'язково зустріне своє кохання.  Мені б дуже хотілося, щоб усі кохали та це було взаємно. Бо коли людина кохає, вона щаслива. А щасливі люди не починають війн та не роблять усілякі злодійства.
Усім Кохання! Експеримент продовжуються!

15 листопада.
День двадцять сьомий.

Поки, що без змін. І взагалі якась в мене апатія. Може то через погоду. Просто якось треба відпочити від усього цього. Щоб мені хтось дуже подобався такого я не відчуваю. То може дійсно долі немає?

Думаю про пані А. Я її досі кохаю. І дуже хочу бути з нею разом, але це неможлива Тому треба звісно шукати когось поруч. А із тих, хто поруч, приходить на пам'ять лише дівчина у сірому пальті і те, як вона мені доброзичливо посміхнулася.

Так, чомусь серед усіх, хто зі мною поруч, я пам'ятаю тільки її посмішку. Ну, звісно я був би радий побачити усіх. Але не так, щоб все кинути та бігти їм назустріч. Хай все вирішує доля. Бо я вже приблизно знаю, як і з ким можливо познайомитися, і як це вірно зробити. Все одно треба просто жити. Як немає в нас часу по комусь страждати, то і добре.

Я вважаю, що треба познайомитися з усіма про, кого я тут пишу. Треба звісно роботи якісь кроки. Так. Дати знак. Показати, що людина тобі не байдужа, а далі хай вона вже сама вирішує, що їй роботи. Чи казати "так", чи казати "ні". Чим більше проб та помилок, тим більше шансів є завжди.

Але я ще почекаю. Експеримент триває. І я вважаю, що ще допоже іншим людям не роботи помилок у своєму житті. Відчуваю себе дослідником. І це якось не звично. Та вірю, що з цього усього буде обов'язково користь людям.

З минулого. Пам'ятаю, як мені подобалась дівчина. Вона працювала у кафе барменом де були ми кожного дня. І поступово ми з нею познайомилися. Так, що іноді для однієї людини треба прикласти багато зусіль та часу, а для іншої все якось відразу вирішується. Так, все залежить від людини. Від того, хто напроти нас.

І це раз про слова "так". Думаю краще спочатку завжди погоджуватися на пропозицію, бо другого разу може і не бути. А потім вже вирішувати, а треба вона нам чи ні. Відмовити ми завжди встигнути.

Усім Кохання. І щоб вам завжди казали "так"!
 

16 листопада.
День двадцять восьмий.

Погода гарна. Сонечко сяє. Людей не дуже багато тому, що вихідний день. Експеримент продовжується.

Поки, що я не зустрів кохання усього свого життя. Та й марно було сподіватися, що його так швидко можна зустріти. Але. В житті буває різне.

Чесно кажучи нікого із тих, хто мені подобається я сьогодні ще не бачив. От пішов до магазину де працює одна моя знайома, яка мені була до душі. Та там її сьогодні не було. Не її зміна. Це говорить про те, що якби я ходив спеціально, то вона була. Бо я вже декілька разів помічав, що ходжу, а людини немає. Якщо виходити із моєї теорії про те, що це все доля вирішує, то значить це не моє і не треба за цим ганятися. Все те ж саме стосується інших панянок, які мені подобаються. Бо от, як просто йду у справах чи десь там буваю, то я їх нікого вже давно не зустрічав. Я думаю це, тому що просто зараз не час для зустрічі та для кохання.

Щоб їх усіх побачити, треба ходити спеціально там де вони бувають. А це вже йде в розріз з моїм експериментом. Бо як я вже казав мені цікаво це доля все вирішує чи тільки наші зусилля.

Якось зараз незрозуміло. Бо з одного боку, якщо нічого не робити, то нічого і не буде, а з іншого бувають такі випадки, що чи робиш ти щось, чи не робиш, все одно нічого немає. Я не знаю, що про це думати. Наочний приклад. Як тільки перестав про людину мріяти чи думати, то вона сама до тебе завітала. А з іншого боку, мрієш про когось, мрієш і ця людина теж з'являється у твоєму житті. Як це неоднозначно. Я вважаю, що наука обов'язкова має цим всім зайнятися.

Більше треба даних для того, щоб пояснити факт, як одна родина відчуває іншу на далекій відстані. Це в мене так було з жінкою, яку я дуже кохаю. 
Можливо в деяких людей є такі здібності. А можливо всі так можуть. Просто не всі про це замислюються.

Про себе. Все одно треба звісно з чогось починати. Та я почекаю. Не знаю, хто там з'явиться на моєму горизонті. Цікаво чи подарує доля мені цю зустріч, чи все-таки прийдеться шукати та проявляти якусь-то ініціативу. Подивимось. Все одно, який би не був результат - це до чогось приведе. А може до когось. Життя покаже.

Усім Кохання!