Анастасія Тоцька - Хіморода, Анастасія Тоцька

— Вона просто допомогла... сказала, що їй так наче зручніше...

— Тоді ти для неї не тягар! Ти живеш у її домі! Єремію, поговори з нею, може вона вважає тебе більше ніж помічником, а можливо другом?

Єремій задумався.

А й справді, навіщо Агнесі допомагати Єремію, якщо він просто її помічник і їх зв'язує тільки робота?

— Ну, а що ти про неї думаєш?

— Вона гарна, розумна, я навіть захоплююсь нею. Ти знаєш, вона може вийти сухою з води, навіть коли ситуація ну реально в дупі! Я не знаю, як вона може так круто мислити... Агнеса Адамівна така впевнена, от якщо вона щось каже, то це так і є або має бути і ніяк інакше. Ще вона готує непогано...

— Все?

— Ну... Так, краще скажи, чи знайшов ти роботу?

— Як ти швидко тему змінив. Ні, не знайшов, взагалі нікуди не беруть без досвіду роботи, я вже змучився!

Єремію наче незручно говорити про Агнесу, у нього якісь дивні відчуття, можливо це така заздрість? Архітекторка має таке життя, про яке завжди мріяв хлопчина... хоча можливо він відчуває захоплення.

Єремію справді подобається архітектура, на стільки, що завмирає серце. Коли він бачить якусь вишукану, гарну будівлю, над якою точно день і ніч працювали архітектори не покладаючи рук, вимислюючи кожну деталь, кожен міліметр продумуючи — він навіть забуває дихати, його це заворожує. Саме це відлунням гуляє в його серці і хлопцю не важливо, чи буде він успішним у цій справі, йому важливо просто бути ближче до архітектури, до цих людських дивовиж.

Але хлопець тепер має і ще якесь дивне відчуття у серці, такого не було раніше, це з'явилось... коли Агнеса допомагала йому із рисунком. Згадуючи архітектуру, він згадував і її, її довгі тонкі і ніжні пальці, чіткі, дивовижні рухи на папері. А згадуючи Агнесу, він згадував і своє захоплення архітектурою. Склався пазл, ці відчуття якось скріпились степлером і йшли тільки одне за іншим і ніяк інакше...

Єремій та Марко душевно поговорили і ще й смачно поїли, а після розійшлись на веселій ноті.

Руденький прибув додому під ніч. У квартирі темно, лиш маленький промінчик світла проходить із щілини кабінету Агнеси. Єремій туди навіть ні разу не заходив. Вдома так тихо, дівчина б вийшла до хлопчини... напевне.

Єремій вирішив готуватись до сну. Спершу сходив у душ, одягнув піжаму і зручно розмістився на дивані.

"Завтра на роботу. Цікаво, над чим Агнеса так працює? Це щось неперевершене?" — Зацікавлено думав Єремій: "Вона не чула, як я зайшов?"

Хлопець підскочив з дивану і тихенько підійшов до дверей кабінету, трохи помисливши, повільно відчинив і ввійшов усередину.

Не так вже й багато всього, полиці повністю вільні, речі тільки на робочому столі, над яким як раз спала Агнеса, ще є невеликий диванчик. Дівчина заснула над роботою, ще й у навушниках, слухаючи музику. Її ліва рука звисала вниз і вигляд був досить втомлений. Агнеса працювала над рисунком? Це щось готичне. Єремій підглянув за незавершеним кресленням, трохи подумав.

"Так багато деталей. Краса справді ховається саме в них".

Погляд хлопця впав на дівчину.

"Думаю, їй не зручно".

Єремій вирішив віднести дівчину у спальню. Він обережно підняв її на руки і тихенько поніс до кімнати. Так само обережно поклав на ліжко і накрив ковдрою.

"Вона справді гарна, і легка, як пір'їнка", — думав хлопець.

Погляд Єремія знов опустився на тонкі пальці Агнеси. Він вийшов із кімнати та пішов і собі спати.

"Дивні відчуття..."

_________________________________

Ну і що це було?) Якщо знайшли помилку у написанні, дуже прошу звернутись у коментарі до твору, буду дуже вдячна і подарую вам свій безмежний респект!