Julia Shperova - Хімера, Julia Shperova

Дівчина свердлила юнака поглядом.

- Машина вціліла?

- Ані подряпини, - він майже і не бреше, чи не так? Подряпин стало навіть менше ніж було до того.

Дівчина знову подивилася на Джеймса і наблизилася до нього, той усміхнувся і трохи відсунувся.

- Як же так? Ти просто заснув? Ти мене не обманюєш? 

- Думаю, що моя нога зіскочила з педалі газу, перш ніж я вирубався. Ти ж знаєш шосе в цей час безлюдне.

Пола пробурмотіла щось нерозбірливе і повернулася до вивчення стану своїх нігтів, але більше вона не кидала до нього примружених поглядів і Джеймс зрозумів, що його вибачено. 

~~~

Після англійської Джеймс як міг швидко попрощався з Полою і бігом втік сходами вниз. На нього вже чекав Пітер.

- Хлопче, ти пропустив тест, тобі гаплик, - друг несхвально похитав головою.

- Піте! Ти не повіриш! Я тобі зараз таке розповім! - Джеймс проігнорував обурення друга. Він міцно схопив Пітера за рукав куртки і потяг надвір. Дорогою до стоянки Джеймс плутано розповів усе, що з ним сталося цього ранку. Десь на середині історії обличчя Пітера набуло виразу "хтось з’їхав з глузду".

- Що скажеш?

- У твоєму сендвічі щось було. Тобі щось підмішали в їжу. Щось галюциногенне. - тоном знавця заявив Пітер і раптом розсміявся, задоволений власним жартом.

- Я запитаю у Едда рецепт. Піте, ти ж мій друг, ти маєш бути на моєму боці.

- Так і є, я на твоєму боці. - Пітер змовницьки понизив тон. - І як твій друг, я не дам тобі збожеволіти завчасно. Я домовився з містером Джонсом, напишеш тест з хімії наступного разу.

- Що ти йому сказав?

- Що у тебе сімейні обставини. Гарно вигадав, чи не так? Не підкопаєшся, і майже правда, - посміхнувся Пітер. - І ти знаєш, Тоні завжди тебе відмаже, якщо раптом додому зателефонують. Пощастило тобі з дядьком.

Джеймс тільки розгублено кивнув головою. Він все ніяк не міг викинути з голови ранкову подію.

- Ти неможливий, але все одно дякую!

- Просте "дякую"? Я б волів отримати щось більш суттєве. 

- Наприклад?

- Можливо, запрошення на якусь вечірку, куди тебе потягне твоя дівчина?

- Нікуди вона мене не тягне, і вона мені навіть не дівчина!

- Сказав той, хто начитався тієї своєї фантастики.

- Твоя правда, Піте. Мабуть, час зменшити дозу Бредбері на ніч.

Друзі підійшли до автівок. Джеймс вже влаштувався в батьковому Шевроле, коли у вікні замаячило обличчя Пітера. Джеймс опустив скло.

- До речі, Джею, а чого це твоя не дівчина сьогодні така зла?

- Про що ти?

- Пола Кернер, пам'ятаєш таку? У неї весь день таке обличчя, ніби хтось задавив її кішку. Що трапилося? Це через те, що ти прогуляв хімію і зловив кайф від сендвічу?

- У договорі про розплату за допомогу мені немає жодних пунктів щодо знущань на тему дівчат.

- Помиляєшся, там три сторінки цьому присвячено.

- Припини, Пітере. Вона просто хоче знати, що зі мною все гаразд, от і все. І...

- І? - Пітер здійняв брову.

- І трохи ображається, я гадаю... І взагалі, чому це тебе так турбує?

- Окей. Видихни, Казаново. Я просто хотів дізнатися, чи все гаразд.

- Е ні, це ти почав цю розмову.

Пітер заперечив:

- Це ти зник на кілька годин, Джею, а потім кажеш що бачив супер дивний сон посеред шосе. Якби я був твоєю дівчиною, я б тебе вже кинув, чесно.

Джеймс закотив очі на середині цієї тиради, а Пітер продовжував:

- А закочувати очі неввічливо, Джею. Втім, я сьогодні у доброму гуморі, тож у мене є план і я навіть ним з тобою поділюся. Може, з'їздимо до океану наступних вихідних? Батько відпустить? Штормового попередження не було, та й взагалі…  

Джеймс швидко кивнув на знак згоди. Все що завгодно, аби не повертатися до розмови про дівчат.

- Я поговорю з ним. Ти будеш не проти, якщо вони з Ентоні приєднаються? Обом давно вже час розвіятися. Що скажеш?

Пітер почув те, що хотів, і засяяв як та ялинка.

- Чудово! Поговори з ними і дай знати. Якщо поїде Тоні, це буде ульотно!

- Ще б пак! - хмикнув Джеймс і знову кинув погляд на бардачок. Він наморщив чоло.

- Ти будеш сьогодні у “МакКензі”? Я приду з хлопцями з баскетбольної команди.

Джеймс подумки застогнав, проте не дозволив обличчю скривитися.

- Сьогодні тренування, хочу прийти раніше, розім'ятися. Побачимося завтра, добре?

- Тоді до завтра. Бувай, Джею!

~~~

Стівен Брістоул повернувся додому набагато раніше ніж зазвичай. Стягнувши краватку-зашморг і розстібнувши комір вже добряче пом'ятої сорочки, він без сил звалився на диван у темній вітальні.