Julia Shperova - Хімера, Julia Shperova

- Джеймсе? Ти вдома?

З боку сходів почулися кроки, і Стівен побачив сина: той спустився вниз, тримаючи в руках брудну спортивную куртку та штани. Стівен на мить прикрив очі, відганяючи погані думки.

- Привіт, Джею. Добре, що ти тут. Як минув день?

- Привіт, тату, я тільки-но повернувся з тренування. Зараз закину форму пратися та...

Джеймс не завершив речення. Він побачив розкидані речі батька: з портфеля випали папери, краватка та пальто впали з крісла, та й сам він виглядав паршиво. Лоб прорізала глибока складка, погляд напружений.

Джеймс зробив крок до Стівена і завмер на місці.

- Ти чого у темряві сидиш? Щось трапилося? Тату, все гаразд? - тихо спитав Джеймс.

- Сядь поруч, Джею. - Стівен незграбно обійняв сина, що присів поруч і завмер у напрузі.

- Пообіцяй мені, що акуратно водитимеш, ніколи не розмовлятимеш з незнайомцями і замикатимеш всі двері на замок, коли залишаєшся сам вдома. І я тебе просто попрохаю, а ти ні про що не питай. Просто хочу, щоб ти зайнявся чимось серйознішим за фехтування. Ці твої шпаги... словом, це несерйозно.

- Припустимо, я все це обіцяю, без проблем, а що трапилося?

Стівен був наче сам не свій. У напівтемряві кімнати його обличчя здалося Джеймсу неприродно білим. Він несвідомо порівняв батька з незнайомцем зі сну, Мартіном, але тут же викинув образ з голови.

- Пам'ятаєш Джека Мейсона з моєї роботи? Боже, я не знаю, як і сказати... Його наречену вбили вчора. Поліція каже немає жодних доказів, які доводили б його причетність, але хлопця тримають під вартою.

Стівен Брістоул запнувся, з зусиллям видихнув і продовжив.

 - Сьогодні приходили з поліцейського управління, бесідували з нами. Це було жахливо, Джею. Я ж з ним розмовляв якраз у цей момент, коли... Я подзвонив йому як ми й домовлялися, і ми обговорювали робочі моменти, і я чув голос його нареченої всього за хвилину до того, як…

Джеймс не міг повірити батьковим словам.

- Джек… Так, я його пам'ятаю. Ти брав мене на роботу, і він завжди показував мені фокуси і пончиками годував поки ти був зайнятий. Це було так давно.

Стівен промовчав, заплющив очі і глибоко зітхнув, намагаючись зібратися з думками.

- Пообіцяй мені, що будеш обережним. Я тебе дуже прошу.

- Я буду обережним, обіцяю.

- От і добре, - Стівен поплескав сина по плечу.

Ледве не зачепивши головою дверну балку (при зрості шість футів чотири дюйми це звичайна справа), в будинок ввалився Ентоні. Він виглядав як молодший брат Санти, що повернувся з навколосвітньої подорожі.

- Алоха, родичі! Чим сьогодні вечеряємо? Нагодуйте втомленого митця, бо він з ніг валиться.

Скинувши куртку з хутряним коміром, він рушив на кухню. Прихопивши з холодильника арахісову пасту і озброївшись ложкою, сів за стіл. Джеймс пройшов за ним, незабаром до них приєднався Стівен.

- Бери тости із салатом та омлет, там у пакеті. І прибери ти цю погань, шлунок зіпсуєш.

Ентоні ніби не чув брата: на швидку руку зробив собі два величезні бутерброди з арахісовою пастою, змастив джемом, і відразу відкусив від першого більшу частину.

Похитавши головою, Стівен поставив перед молодшим братом тарілку з їжею і склянку води.

- А гарячий шоколад що, скінчився?  - невдоволено пробурчав Тоні, осушивши склянку навпіл.  - Фу, без газу. Ви хочете вбити мене?

Стівен здивовано подивився на молодшого брата.

- Гарячий шоколад?

- І зефірок додай, якщо твоя ласка.

- Я зроблю, - визвався Джеймс і жваво захлопав дверцятами кухонних шафок.

Деякий час усі сиділи мовчки, чути було лише перестук виделок і булькання чайника, що закипав. Джеймс копирсався виделкою у омлеті. Він сидів тихо, чекаючи коли батько поставить питання, яке мучило і його самого. І чекати довелося майже до кінця вечері.

- Як справи на роботі, Ентоні? Як там Абі? Що кажуть у дільниці?

- Стіве, - вилка здорованя з дзвоном випала з його руки і відлетіла на край столу. На обличчі Ентоні з'явився незадоволений вираз, через це його зламаний багато років тому ніс ще більше скосив убік, - ти тепер питатимеш про кожного хулігана і злодія? Знав би, що так буде, не пішов би до поліції працювати. Твій дорогоцінний Абелар надсилає тобі полум'яний і пристрасний привіт, як і щодня.

- Охолонь, Тоні, що з тобою? Я просто спитав як справи і все.

- Спитав він, а як же, - Ентоні на мить сховав своє обличчя в долонях; коли він заговорив, голос його звучав глухо, - я й справді трохи погарячкував, вибач. Все це чортова робота. Все тільки про це й кажуть, Стіве. Про ці вбивства.

Стів та Ентоні синхронно подивилися на Джеймса. Погляд Стівена пом'якшав, він простягнув руку до сина і скуйовдив тому волосся. Той навіть не видав свого обурення, настільки йому кортіло дізнатися що коїться.

- І що кажуть?

- Різне. Але здебільшого всі погоджуються: діє серійний маніяк. Точніше, банда. Скільки народу вже полягло й жодних слідів, жодних доказів чи хоча б зачіпок. Остання жертва взагалі молода дівчина з Корваллісу... - Ентоні осікся і скосив погляд на Джеймса, але той залишився спокійним.