Руслан Баркалов - Письменник, Руслан Баркалов

Роза вискочила з машини так швидко, що навіть не закрила за собою дверцята. Роан тим часом вимкнув мікрофон, який був спеціально вмонтований в машині і подзвонив Сержу, котрий сидів з своїм другом із поліції недалеко в інший машині.

– Сеанс закінчено! – сказав Роан.

– Бачу! – усміхнувся адвокат. – Залишайтесь поки що на місці. Далі ми самі.

Він був задоволений роботою свого клієнта. Роан зробив саме те, що треба. А головне, він не провалив усе, як іноді буває в таких випадках. І це мало велике значення.

Серж підозрював, а тепер ще й мав доказати законно той факт, що Роза була якимось чином пов’язана з Борисом. Звісно, вона це ніколи сама просто так не скаже. А от після такої бесіди, коли її обламали, вона ясне діло побіжить кудись і тим самим видасть себе й інших, причетних до цієї справи. Ну а він, як адвокат, буде мати серйозні докази того, що проти його клієнта була організована і діяла злочинна група людей, метою якої було за допомогою шантажу, залякування або навіть шляхом фізичної ліквідації його підзахисного, заволодіти того майном. Останнє довести буде важче. Але факт афери довести можна.

У випадку, якщо справа буде набирати саме такого обороту, Серж матиме змогу пришити Борисові ще декілька дрібних справ, котрі чекають в архіві свого часу. Але це вже особисте.

Вони їхали тихо, майже нечутно. Тож Роза, ідучи тротуаром, не могла зрозуміти чому ця машина рухається так повільно. Напевне вона просто шукає місця де би припаркуватися. І навряд чи їй в голову би прийшла думка, вона когось пасе? Наприклад її!