Руслан Баркалов - Письменник, Руслан Баркалов
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Клюнула! – сказав Серж колезі. – Мчить до Бориса.
Той тільки усміхнуся.
– А ти майстерно її! Якщо це так – то з мене «бурбон»! Звісно, після закінчення справи!
Але поки вони так перекидалися фразам Роза зупинилася. Невже вона щось відчула? Та ні. Це вона просто зустрілася з якимось молодиком.
– Ти диви. А говорила дещо інакше. Казала, що в місті вперше! – прокоментував Серж. – Бреше! А це означає, що щось скриває! А хто цей молодик? Братом бути не може. Бо її справжній брат помер два роки тому від алкоголю. Другом теж. Бо вона, з її слів, тут вперше. То хто ж він?!
А тим часом чоловік сказав щось жінці, пообзирався довкола, швидко пішов геть і скоро зник з поля зору в якомусь з під’їздів.
– Ми його загубили – сказав сержант. – Що робитимемо?!
– Ти фото зробив? – спитав Серж, звертаючись до фотографа, котрий сидів на задньому сидінні.
– Аякже. Просто прекрасне, чітке фото лиця.
– Ну то все добре. Фото розішли усім своїм. А раптом щось випливе. Не може ж бути аби він був білим і пухнастим. Ну от і все. поки що.
Він зітхнув. Ні, це ще зовсім не все. Все лише для них. А він зараз буде дбати про безпеку свого клієнта. Точніше обох. Бо Роан приїхав разом зі своєю подругою. Це і добре і погано водночас. Ну але є так як є.
– Все гаразд. – сказав він спокійним тоном. – Вона занервувала. Все як я і передбачав. Це дуже правильний знак. А вам слід бути обережним. Є ще хтось третій. І дуже скоро ми дізнаємося хто він.
Він розповів Роанові, що бачив кілка хвилин тому.
– Думаю, що ми натрапили на дуже велику рибину. Тобто, на дуже добре сплановану операцію, досить сильної організованої групи.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Письменник, Руслан Баркалов», після закриття браузера.
