Роберт Грін - 48 законів влади

вода у світі зникне. Потім вода оновиться завдяки іншій, і від неї люди втрачатимуть розум. Тільки один чоловік прислухався до цієї поради. Він набрав води й поніс її в безпечне місце, де й зберігав, чекаючи, коли вода зміниться.

У призначений день водотоки перестали текти, криниці висохли, і чоловік, який слухав і побачив, як це стається, пішов до своєї хованки й пив запасену воду. Коли він побачив зі схованки, що водоспади ожили, то пішов межи синів людських. Чоловік виявив, що зовсім змінилися в людей і думки, і мова, а про минуле й осторогу вони не пам’ятали. Коли він спробував поговорити з ними, то зрозумів, що вони вважають його божевільним, і люди, не розуміючи, ставилися до нього з ворожістю або співчуттям.

Спочатку він не пив нову воду, а щодня ходив пити до своєї схованки. Але зрештою він вирішив пити нову воду, не міг витерпіти самотності, думаючи весь час по-іншому. Напившись нової води, він став таким, як усі. Чоловік забув про воду у своїй схованці, а приятелі вважали його божевільним, що якимось дивом одужав.

«Оповідки дервішів», Ідріс Шах, 1967 р.

Дотримання закону

Наприкінці XVI століття в Італії вибухнула бурхлива реакція проти протестантської Реформації. Контрреформація, як її назвали, мала власну інквізицію, покликану викорінити все відхилення від католицької церкви. Серед жертв був учений Галілео, але ще дужче переслідували домініканця й філософа Томмазо Кампанеллу.

Послідовник матеріалістичного вчення римського філософа Епікура, Кампанелла не вірив ні в чудеса, ні в рай, ні в пекло. Він писав, що Костел поширює цю облуду, щоб панувати над простим людом і тримати його в страху.

Ці ідеї наближалися до атеїзму, а Кампанелла сміливо їх висловлював. 1593 року інквізиція кинула його до в’язниці за єретицтво. Через шість років вирок пом’якшили, і Кампанеллу запроторили до кляштору в Неаполі.

За тих часів Південна Італія належала Іспанії, і в Неаполі Кампанелла приєднався до змови проти загарбників. Він сподівався встановити незалежну республіку на основі власних утопічних ідей. Італійські інквізитори разом з іспанськими колегами знову ув’язнили його. Цього разу його катували, щоб з’ясувати справжню природу його безбожних вірувань: його піддали тортурам la veglia[29], коли нещасного підвішували в позиції сидьма в кількох дюймах над сидінням зі шпичками. Витримувати таку позу було неможливо, і жертва опинялася на шпичках, що розривали її тіло.

Однак за ці роки Кампанелла дещо дізнався про владу. Розуміючи, що його можуть стратити за єретицтво, він змінив свою стратегію: він не зречеться вірувань, але подаватиме їх в іншій формі.

Щоб урятувати собі життя, Кампанелла вдав божевілля. Він переконав інквізиторів, що його вірування були наслідком неконтрольованого розумового розладу. Якийсь час тортури тривали, щоб перевірити, чи Кампанелла не симулює, але в 1603 році вирок замінили на довічне ув’язнення. Перші чотири роки він був прикутий до стіни в підземній темниці. Попри ці умови, він продовжував писати, але став розумнішим і не висловлював свої ідеї відверто.

У книжці «Іспанська монархія» він обстоював ідею, що Іспанія має божественну місію поширити свою могутність по всьому світу, а також давав іспанському королю поради в стилі Мак’явеллі, як цього досягти. Незважаючи на його інтерес до Мак’явеллі, книжка містила ідеї, що суперечили його власним. «Іспанська монархія» насправді була хитрістю, сміливою спробою показати його перехід до ортодоксії. Це спрацювало: 1626 року, через шість років після публікації, Папа, нарешті, звільнив Кампанеллу.

Незабаром після виходу на свободу Кампанелла написав «Переможений атеїзм», книжку, яка нападала на вільнодумців, мак’явеллістів, кальвіністів і єретиків усіх мастей. Книжку написано у формі дебатів, де єретики висловлюють свої думки, а їм протиставляються аргументи на користь католицизму. Звичайно, Кампанелла змінився, і книжка це доводить. Але невідомо, чи й справді доводить.

Аргументи єретиків ніколи не звучали з такою силою і свіжістю. Удаючи, ніби подає їхні погляди лише для того, щоб їх розкритикувати, він насправді з дивовижною пристрастю сформулював звинувачення католицизму. Виступаючи від імені іншої сторони, нібито його боку, Кампанелла оперував затертими кліше і плутаними поясненнями. Короткі й промовисті аргументи єретиків здавалися сміливими і щирими. Довжелезні аргументи на захист католицизму були непереконливі й важкі для читання.

Читачі-католики вважали книжку неоднозначною і сумнівною, але не могли назвати її єретичною та жадати, щоб автора повернули до в’язниці. Зрештою, він, захищаючи католицизм, використовував їхні аргументи. Але в наступні роки «Переможений атеїзм» став біблією атеїстів, мак’явеллістів і вільнодумців, які використовували аргументи Кампанелли для захисту власних небезпечних поглядів. Комбінуючи зовнішні прояви конформізму з висловленням власних поглядів у формі, зрозумілій його однодумцям, Кампанелла показав, що засвоїв науку.

Ніколи не заперечуйте думку іншої людини, бо, навіть досягнувши віку Мафусаїла, вам усе одно не вдасться переконати її відмовитися від усіх тих абсурдних речей, у які вона вірить. Краще також не поправляти людей під час розмови, з якими б добрими намірами ви це не робили, бо образити людину легко, але дуже важко, якщо не неможливо, загладити кривду.

Якщо вас дратують абсурдні зауваження двох співрозмовників, чию розмову ви випадково почули, уявіть собі, ніби ви слухаєте діалог двох дурнів у комедії. Probatum est[30]. Якщо людина приходить у світ, вважаючи, що буде всіх учити важливим речам, нехай буде вдячна долі, якщо встигне вернутися на старе сміття.

Артур Шопенгауер (1788—1860 рр.)

Тлумачення

Під загрозою страхітливих переслідувань Кампанелла замислив три стратегічних ходи, які врятували йому життя, звільнили з в’язниці і дали змогу продовжувати висловлювати свої погляди. Спочатку він симулював божевілля: середньовічне визнання недієздатності як еквівалент нинішнього перекладання провини на батьків. Потім він написав книжку, у якій викладав погляди, прямо протилежні власним. Зрештою, це був найвдаліший хід, він оприлюднив свої ідеї, водночас нібито засуджуючи їх. Це давній, але дієвий трюк: ви вдаєте, ніби незгодні з небезпечними ідеями, але, висловлюючи свою незгоду, надаєте цим ідеям глибини і виразності. Ви ніби погоджуєтеся з панівною ортодоксією, але знавці зрозуміють вашу іронію. Ви захищені.

У суспільстві певні цінності і традиції неуникно втрачають зв’язок із вихідними мотивами й стають репресивними. І обов’язково знайдуться ті, хто повстане проти реакції, плекаючи ідеї, що випереджають свій час. Кампанелла змушений був зрозуміти, що нема рації оприлюднювати небезпечні ідеї, якщо це приносить вам лише страждання і переслідування. Мучеництво нічого не дає: краще жити в жорстокому світі й навіть процвітати в ньому. Тим часом знайдіть спосіб висловити свої ідеї для тих, хто вас розуміє. Не кидайте перли перед свиньми, бо матимете лише клопіт із того.

Я довго не говорив про те, у що вірив, і не вірив у те, що говорив, а якщо колись я скажу правду, то заховаю її за стількома брехнями, що знайти її буде нелегко.

Нікколо Мак’явеллі, з листа до Франческо Ґвічардіні, 17 травня 1521 р.

Ключі до влади

Ми всі брешемо і приховуємо власні почуття, бо цілком вільне вираження соціально неможливе. Змалку