Джоан Роулінг - Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг

— Я двічі дзвонила у двері. Впевнена, його немає.

— Я тоді отам за рогом,— лаконічно відповів Шпеник і побрів, то затягуючись цигаркою, то відкушуючи від «марса», туди, де його не буде видно від Алісиних дверей. Тим часом Робін хутко рушила вулицею, щоб Аліса не пройшла повз неї, коли заходитиме всередину. Зайшовши під балкон темно-червоного багатоквартирного будинку, Робін бачила, як на Блондін-стріт увійшла висока чорна жінка, що тримала за руку маленьку дівчинку. Слідом ішла старша дівчинка — на погляд Робін, десь років одинадцятьох. Аліса відімкнула двері й разом з доньками увійшла всередину.

Робін повернулася до будинку. Сьогодні на ній були джинси і кросівки: жодних більше спотикань і падінь. Під лубком болюче пульсували заново зшиті сухожилки. Коли вона постукала в Алісині двері, серце стукотіло так, що аж стало боляче. Робін чекала. У віконце праворуч від дверей визирнула старша донька. Робін знервовано всміхнулася.

Дівчинка зникла з очей.

За хвилину з’явилася жінка, розкішна за будь-яким стандартом. Висока, чорношкіра, з фігурою моделі, що демонструє купальники, вона мала волосся до талії, заплетене у кіски-твісти. Перша думка, що промайнула в голові Робін, була така: якщо стрип-клуб був готовий вигнати Алісу, мабуть, вона таки має складний характер.

— Так? — вона насуплено глянула на Робін.

— Добридень,— сказала Робін, у якої пересохло в роті.— Ви — Аліса Вінсент?

— Так. А ви хто?

— Мене звати Робін Еллакотт,— відповіла Робін, так само відчуваючи сухість.— Я хочу... можна мені сказати вам кілька слів про Ноеля?

— А що Ноель? — спитала Аліса.

— Гадаю, краще поговорити всередині,— запропонувала Робін.

Аліса мала сторожкий і зухвалий вигляд людини, яка повсякчас готується до нового удару з боку долі.

— Будь ласка. Це важливо,— додала Робін, а в роті в неї стало так сухо, що аж язик липнув до піднебіння.— Інакше я б не просила.

Їхні погляди зустрілися: Аліса мала очі теплого відтінку карамелі, Робін — чистого сіро-блакитного кольору. Робін була певна, що Аліса відмовиться. Аж ось очі в обрамленні густих вій розширилися, й обличчям Аліси промайнуло дивне збудження, ніби її спіткало якесь приємне відкриття. Без зайвого слова Аліса відступила назад у тьмяний коридор і дивно екстравагантним помахом руки запросила Робін увійти.

Робін не знала, де взялося відчуття, що це якась каверза. Тільки думка про двох дівчаток у цьому будинку змусила її переступити поріг.

За крихітним коридором була вітальня. З меблів — лише диван і телевізор. На підлозі стояла настільна лампа. На стіні висіло дві фотографії у дешевих позолочених рамках: на одній пухкенька мала Захара в бірюзовому платтячку і з такими самими заколками-метеликами у волоссі, на другій — її старша сестра в бордовій шкільній формі. Сестра була викапана красуня-мама. Фотограф не зміг викликати в неї усмішку.

Робін почула, як замкнули замок на вхідних дверях. Вона розвернулася. Кросівки рипіли на полірованому ламінаті. Десь неподалік гучне «дзинь!» сповістило про те, що мікрохвильова піч закінчила роботу.

— Мамо! — почувся пронизливий голос.

— Енджел! — гукнула Аліса, заходячи до кімнати.— Не ходи сюди! Так,— мовила вона, склавши руки на грудях,— і що ти хотіла мені сказати про Ноеля?

Відчуття, що Аліса злостиво радіє, бо підтвердилася якась її власна підозра, посилилося від гидкого усміху, який перекривив її прегарне обличчя. Екс-стриптизерка стояла, схрестивши руки на грудях, так що перса її випнулися, мов носова фігура корабля, а довгі твісти-мотузки звисали до талії. Вона була на два дюйми вища за Робін.

— Алісо, я працюю з Кормораном Страйком. Він...

— Я знаю, хто він...— Таємна вдоволеність, яку ніби вселила у неї поява Робін, раптом зникла.— Це той покидьок, що довів Ноеля до епілепсії! Чорт забирай! Отже, до нього подалася, га? Разом змовилися? Чого ти до копів не пішла, сука брехлива, якщо він! дійсно!..

Вона сильно штовхнула Робін у плече, і не встигла та себе захистити, як Аліса почала з кожним наступним словом посипати її ударами.

— ...щось! тобі! заподіяв!..

Аліса дубасила її всюди, де бачила: Робін підняла ліву руку, затуляючись, оберігаючи праву, тоді копнула Алісу в коліно. Та зойкнула від болю і відскочила; за спиною Робін почула крик маленької дитини і кроки старшої сестри, що увійшла до кімнати.

— Мерзенна сука! — закричала Аліса.— Бити мене при дітях!..

І вона накинулася на Робін, схопила за волосся, тицьнула головою у вікно без занавісок. Робін відчула, що Енджел, тоненька й мала, намагається розтягнути двох жінок. Відкинувши стриманість, Робін вдарила Алісу у вухо, та охнула від болю і відступила. Робін схопила Енджел під пахви, прибрала з дороги, нахилила голову і атакувала Алісу, кинувши її на диван.

— Не бий маму! Не чіпай маму! — закричала Енджел і потягнула Робін за поранену руку, змусивши теж закричати від болю. У дверях горлала Захара. В руці вона тримала догори дриґом непроливну чашку з гарячим молоком.

— ТИ ЖИВЕШ З ПЕДОФІЛОМ! — спробувала перекричати загальний ґвалт Робін, а Аліса намагалася підвестися з дивана, щоб битися далі.

Робін уявляла, як повідомляє страшну новину пошепки, й Аліса аж відступає у шоці. Але вона не уявляла, що Аліса підніме на неї очі й загарчить:

— Та ти що! Думаєш, я не знаю, хто ти, та, сучко? Мало, що йому життя зламала...

І вона знову кинулася на Робін: місця було так мало, що та знов влетіла у стіну. Зчепившись, вони перекинули телевізор, і той впав на підлогу зі зловісним тріском. Робін відчула, як натягується шов на руці, і знов зойкнула від болю.

— Мама! Мама! — завивала Захара, а Енджел тягнула Робін за пояс джинсів, заважаючи дати відсіч Алісі.

— Спитай своїх доньок! — кричала Робін; підносилися лікті й кулаки, вона все старалася викрутитися з упертих Алісиних рук.— Спитай своїх доньок, чи він...

— Щоб! не сміла! втягувати! у це! моїх дітей!..

— Спитай їх!

— Брехлива сука! Ти і твоя суча мамця!..

— Моя мама? — здивувалася Робін і шаленим зусиллям так сильно врізала ліктем Алісі у сонячне сплетіння, що вища жінка склалася удвоє і знову впала на диван.— Енджел, пусти мене! — ревнула Робін, віддираючи пальці дівчинки від своїх джинсів; має лічені секунди до наступної Алісиної атаки. У дверях так і волала Захара.

— За кого,— засапано вимовила Робін, стаючи над Алісою,— ти мене маєш?

— Оце збіса смішно! — видихнула Аліса; Робін