Лаванда Різ - Уламки паралелі, Лаванда Різ

Глава 34

Обм’якнув на його плечі, вона все ще не могла відірвати свої пальці від стільниці, за яку вхопилася, щоб не дай бог не зіпсувати все своїми дотиками. Задоволене мукання Хелла викликало у неї щасливу посмішку.

- Дякую за прекрасний сніданок, - промовив він, з граючими нотками в голосі. - Не знав, що сніданки бувають настільки романтичними.

- Тобі все одно доведеться підкріпитися і відновити сили, - очі у Сари блищали. - Ти ж ще не знаєш, що тебе чекає на обід і на вечерю.

- Чому не знаю? Знаю, - широко посміхнувся Хелл. - Тобі розповісти про всі прораховані мною варіанти? Уявляєш, виявляється , у мене є фантазія.

- Добре, - розсміялася Сара, і через хвилину промовила цілком серйозно і тихо. - Я хочу, щоб наші з тобою сніданки були приблизно такими ж протягом багатьох-багатьох років, Хелле. Ненавиджу розлучатися, прощатися і втрачати, з мене вистачить. З усього гнізда тут у тебе є тільки я. А я тепер належу тобі. Мені добре з тобою. Хочу, щоб ти любив мене незліченну кількість разів.

- Сьогодні або в цілому? - посміхнувся Хелл, не кліпаючи , дивлячись їй в очі.

- Не дражни мене. Ти знаєш , про що я.

- У тебе талант мотиватора. Мені подобається картина змальованого тобою майбутнього. Твої слова, про те, що тепер ти належиш мені, означають, що ти повністю довіряєш мені? - Хелл примружився, нахиливши голову. Її відповідь його дуже цікавила.

- Звісно. Я впевнена - ти мені не нашкодиш.

- Тоді тобі теж сили знадобляться. Хочу заповнити деякі прогалини свого  знедоленого сплюндрованого життя, і вкрасти хоча б добу у цього світу особисто для себе. Сподіваюся, ти складеш мені компанію?

   Коли Хелл усвідомив, що тепер у нього з'явилася надія і перспектива майбутнього, коли він дозволив собі бути живим і розслабитися - він змінився на краще прямо на очах. У його посмішки закралася м'якість, колючий гумор став чарівним, погляд, який постійно ловила на собі Сара - зачарованим, можна навіть сказати закоханим. Він навчався бути ніжним, навчався розуміти мову її тіла. І нехай він все ще не дозволяв їй до себе торкатися - він щоразу приносив їй задоволення.

Хелл насолоджувався відчуттями, які відчував, ніби він відкрив для себе секс заново. Заняття любов'ю розтягнулося на весь день. Коли виснажена Сара впадала в блаженне забуття, Хелл переключався на комп'ютер, щось посилено там вивчаючи, час від часу стукаючи по клавішах. Але коли дівчина відкривала очі - він знову топив її у своїх пестощах. Без зайвих слів, попереджаючи її бажання, так, як якщо б їх пов'язувала багаторічна близькість. Але це було щось інше, сміливе, з одного боку незвідане, а з іншого життєствердне, старе - як світ, вічне - як любов.

  - Тобі сподобалося бути на його місці? - раптом придушено запитала вона, шукаючи щось в його погляді, можливо навіть виправдання.

Хеллу це питання дуже не сподобалося, ніби ляпас, вираз його обличчя тут же змінився, очі звузилися, а на вилицях заграли жовна:

- Я був на своєму місці, Саро, - сухо і холодно сказав він. - Впевнений, трахаємося ми з Павуком по-різному і ти це помітила. Звичайно, зовсім інша справа займатися цим з тим, кого кохаєш. Тут ми з Павуком в різних категоріях, на жаль, кохання і я якось не зовсім в'яжемося.

- Господи, та я просто не так висловилася! - Сара пізно зрозуміла, що таким чином образила його. - Я хотіла запитати чи подобається тобі самому відчувати весь цей спектр відчуттів, а не отримувати їх бонусом, будучи пов'язаним з братом?

- Подобається , - той же сухий тон та пронизливий погляд. - Можеш відпочивати, якщо ти так вимоталася , а мені потрібно доробити ще деякі справи.

- Так, стоп! - підняла руки Сара. - Давай відмотаємо назад і почнемо все спочатку!

- Це нерозумно.

- Але між нами не повинно бути цієї натягнутості, Хелле!

- Все нормально, - кинув він, сівши з ноутбуком, переставши звертати на неї увагу.

У Сари навіть перехопило подих від образи і від злості на себе і на нього. У цьому був весь Хелл і його нестерпний характер.

Через деякий час вона знову підійшла до нього як би ненароком:

- Чим ти так зайнятий?

- Знайшов спосіб заробити трохи грошей, мені ж треба на щось знімати житло в Омасі. І паралельно шукаю кінці, де б роздобути підроблені документи. Всесвітня павутина геніальна річ, - стримано відповів Хелл, не відриваючи очей від екрана.

- Мені нестерпно сваритися, Хелле, я собі місця не знаходжу. Ти ж це чудово відчуваєш, я не хотіла зачепити тебе, - почала благати Сара.

- Ми й не сварилися.

- Тоді чому ти відсторонився, чому не поцілував мене з ранку? І у тебе такий вираз обличчя, що хочеться піти втопитися від відчаю!

- Може я просто зосереджений? - в його голосі прорізалися знущальні нотки іронії, і він нарешті глянув на неї. - Ти перебільшуєш, Саро. Увечері нам треба звідси забратися, - і Хелл заглибився у вивчення інформації.

Провозившись на кухні, Сара знову повернулася до нього через дві години. Їхній зв'язок дозволив їй відчути, що Хелл чимось уражений, і весь цей час Сара роздумувала над ситуацією.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍