Валерій Павлович Лапікура - Вовкулаки не пройдуть

- Що скажеш, медицино?

Головлікар на прізвище Халамейзер акуратно поклав течки з документами на край столу, звів руки догори, знову взяв течки до рук і лише тоді висловився:

- Та ви ж знаєте, як у нас зараз із кадрами, фінансами… тут он півтора терапевти лишилося, та й ті погрожують до Португалії на заробітки здиміти. А де для моргу людей знайдеш? Персонал маю на увазі. А цей таким серйозним видався, п’яниць порозганяв, десь нормальних санітарів знайшов. Щоправда, свій город скопати я б їм не довірив. Але для такої служби, як морг - цілком придатні.

- Підозрюю, що ці ваші “нормальні” колись разом із ним, як у них кажуть, строк на зоні мотали. А тому на пенсію не заробили. От і прибилися на покійницьку службу. До речі, він у вас під яким прізвищем наймався?

- Як під яким? Під своїм. Баринов Зіновій Наумович. Освіта, щоправда, середня спеціальна, але посада дозволяє.

- А дайте-но його трудову книжку. Думка є одна.

Головлікар хоч і був гладеньким, але блискавично - от уже точно одна нога тут, а друга там - віднайшов потрібну течку і видобув із неї потрібний документ.

- Все точно! - сказав начальник міліції, ледь глянув на обкладинку документу. - Щоб ви знали, трудова книжка - то єдиний документ, який не міняють при зміні прізвища. Просто закреслюють старе і вписують нове. Тож ваш Баринов більшу частину життя проходив як Рейтаровський. Що й слід було довести. Халамейзере, спасибі. Вас я більше не затримую, здайте документи черговому під розписку - і… а до речі, де вас мої хлопці знайшли?

- Як де? Там, де й усіх. У попа на Йордані.

- Вас? У попа?

- Ой, Діденко, не робіть із себе антисеміта! Можна подумати, що Ісус Христос не був євреєм. То чому би бідному єврею Халамейзеру та не погуляти на православній Водохрещі? Ви ж до нашого ребе на Пурим заходите. Тільки не кажіть, що по службі.

І доки Діденко гарячково розмірковував, що йому відповісти, Халамейзер встиг вискочити за двері, кинувши наостанку: “Христос хрестився!”

- Маріє, я знаю, про що ви зараз думаєте.

- І про що ж?

- Про те, що якби у нашому райцентрі окрім церкви і синагоги була ще й мечеть, то і її начальник міліції відвідував би на кожний… як це його… байрам, здається.

- Ні, я про зовсім інше. Якщо наш начальник міліції такий розумний і все знає, то для чого він попросив мене залишитися? Ще раз сказати, що я гарно виглядаю? Спасибі. Це все? Я передам своєму чоловікові, він буде радий.

Якщо чесно, то розмовляла я з ним отак от - ввічливо, але сухо - бо мала на це причину. Мені було кривдно за брата. Адже він сам одразу зачепився за версію причетності синка “скаженого комісара” до зникнення Семена Григоровича. А цей що? Сказав йому: цить! - а сам узявся розробляти цю версію. Хіба ні? Он як сипав фактами зі “славної біографії” цього вишкребка.

- На компліменти, Маріє, я не мастак. Вашого брата, котрий мій підлеглий, все одно не перевершу. Ви би послухали, як він мені ваші дедуктивні здібності розхвалює. Часом справді хочеться вас обох місцями поміняти - для користі справи.

- Ну дістали вже! Нема у мене ніяких здібностей, ніякої дедукції.

- А чого ж про вас по району легенди ходять?

- А ви більше слухайте не легенди, а те, що люди по ділу кажуть.

- Я вас тому й попросив залишитися. Будь ласка, поясніть, як ви дізналися про нелегальне поховання, та ще й у потрібний момент, з усіма речовими доказами і свідками?

- Скажу, коли поясните, звідки ви все про Рейтаровського знаєте - і чому він на Баринова перехрестився, і за що сидів, а за що НЕ сидів. Ні, звідки - то ясно. Ще не всі архіви згоріли. Але ЧОМУ ви це знаєте? Оце питаннячко.

- Додайте ще, що я на третю зірочку перед пенсією заробляю коштом вашого брата. Та ні, якщо чесно, то не світить мені ніяка нагорода. Бо я найголовніше проґавив, мов той шмаркатий сержант. Доки ваш брат кучугури перекопував, а я в папірцях копирсався, злочинець, боюся, головний речовий доказ знищив повністю і безповоротно.

- Що маєте на увазі?

- Те, що на поверхні лежало. Автонаїзд! Отже - машину треба було шукати зі слідами свіжого де-те-пе. Ми, хвалити Бога, не Київ, і більшість народу у нас усе ж таки пішки ходить, тому за пару днів усе, що на колесах, перевірили б. А тепер от - сиди, молися, щоб експерт бодай якусь зачіпочку знайшов. Це колись у нас СТО була одна на всю область і за півроку в чергу записувалися. А зараз он такі, як ваш Вася Дизель, на кожному кілометрі. І відрихтують, і відремонтують, і підмонтують… і вимиють. І ніде цього не зафіксують.

- То воно виходить, що ви мого брата фактично від чергової халепи врятували?

- Стосовно халепи - то наша з вашим Олексієм службова справа. А наша з вами, Маріє, ще не з’ясована. Повторюю питання: як ви дізналися, де, коли і як будуть ховати загиблого Панченка? Ні, не так…

- А як? Звідки я дізналася, що він загинув?

- …І що його заховали в морзі і ось-ось потай закопають.