Марк Логан - Віддана босу за борги, Марк Логан

34. Андрій

— Андрій?! — оченятами здивовано кліпає. Навіть кілька кроків назад робить. Побоюється, або не знає, чого від мене очікувати. 

Та я й сам не знаю. У голові каша, але, сука, Стас, як завжди, має рацію.

За метр від неї гальмую, розглядаю, придивляюся як до жертви, вибираю зручну хвилину для нападу.

— Доронін, не дивись на мене так, — пікає, як налякана мишка.  Щойно з ванни вийшла, у халаті, і точно без трусиків. 

Губи в зловісній усмішці вигинаю. Крок за кроком прямую до неї, міцно стискаючи однією рукою вже налитий член.

— Андрію, — шепоче, голосно ковтаючи. Хоче мене. По очах бачу, що хоче. 

Накидаюся на солодкі губи, гарчу, проштовхуючи глибоко в рот язик, здираючи з тендітного тіла м'який халат. 

Мну губи. Як заблукалий мандрівник блукаю гарячою шкірою, руки мнуть податливе тіло. 

Дихаю з нею в такт, запускаю руку в розпущене волосся і на мить відпускаю припухлі губи. Розглядаю свою “вечерю”. Гарна, майже гола, адже халат після моїх прийомів ледь тримається на ній.

Підхоплюю за талію, на комоді розкладаю, різко розводячи довгі ніжки. Тіло кров покидає, точніше, в одному місці зупиняється, і я довго не думаю.

Смикаю ремінь, насолоджуючись, як пристрасно від бажання тремтить її тіло. Вриваюся в гаряче лоно. Таня скрикує, очі великі робить, ротом повітря хапає, просить одним поглядом — продовжувати.  

— Ніжками обхопи мою талію, — гарчу в губи. Одразу виконує, навіть не рипається, ще допомагає мені глибше проникати. Маленькими пальчиками у волосся моє заривається. Дахозносно стогне, просить сильніше. — Моя солодка дівчинка! — прискорюю темп. — Наша! — випалюю, очікуючи на реакцію. 

Забирається на мене, дозволяючи ще глибше проникати в її тепле лоно. Пальцями до синців у попу впиваюся. Трахаю грубо й глибоко, але при цьому нам обом надто добре. 

Гострі кігтики впиваються мені в шию. Таня стогне ще голосніше, я дихаю дедалі частіше, і коли вона голосно й бурхливо кінчає, впиваюся ще сильніше, заповнюючи її сім'ям повністю.

Насолоджуюся ще кілька хвилин її теплом. Несу в ліжко знесилене тіло. І, щойно опиняємося в горизонтальному положенні, виходжу повністю. 

— Закінчу справи, обіцяю, буде більше, — цілую розтулені губи, ще раз розглядаючи її з ніг до голови. — На добраніч, солоденька!

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно