Аліна Скінтей - Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей

Олавей сама вже втратила рахунок того, стільки разів говорила про те, що капрал Уайт розіб’є їй серце.І якщо на початку, вона захоплювалась цим чоловіком, мріючи про зустріч, то зараз, Татіра думала про те, як відгородити Сільсію від неминучого болю.

— Той чоловік зі шрамом на обличчі шукає тебе.

— Ну знайде він мене, далі що?! Не ховатись же мені все життя свою магію, бо хтось там когось шукає, — хмикнула Аберхат. — Таті, після сьогоднішнього, в мене тут, — вона вказує рукою спочатку на грудну клітку, а потім веде до живота, — справжні метелики. В мене подих перехоплює від його дотиків. Волоски стають дибки і серце заходиться в шаленій скачці.

— Не потрібно оцих оборотів я й так зрозуміла, що ти по самі вуха закохалася у капрала Уайта.

—  Скоріше до  самих кінчиків вій. І те, що було сьогодні, — вона замріяно всміхнулася. — Ці каплі води на його волоссі, а як почали падати пелюстки магнолій… Таті, я думала що втрачу свідомість від переповнення емоцій. А тоді коли з’єдналися наші магії, це не передати словами, — її губи знову розтягнулися в посмішці.

Сільсія склала навхрест руки на грудях і зробила кілька обертів, уявно танцюючи. Вона визнавала свої почуття повністю до Роувена, і про це знала тільки Олавей. Принаймні так думала Сільсія.

— Отже ваша магія сумісна? — уточнила Татіра.

— Дуже сумісна. Коли Роу розповів про цей третій резерв, це було ось нереальне. Та коли наші магії сплелись, це було щось. Я ще ніколи не відчувала такого приливу магічної енергії. І цей резерв, мені здається, що я тепер можу повноцінно чаклувати. Поглянь тільки!

Сільсія протягнула напівзігнуті руки, розкрила долоні, і в ту ж хвилину з них вирвалася темна тінь, яка нагадувала димку зі згаслого багаття.

Темна тінь, яка вирвалася з долонь Сільсії, заповнила простір навколо неї, створюючи атмосферу напруженого очікування. Ця магічна енергія, подібна до диму від згаслого багаття, плинула від неї, мірно пульсуючи та переливаючись темними відтінками. Тінь мала свою власну життєву силу, яка надавала їй рухливості та форми. Вона обволікала Сільсію, створюючи враження, що сама магія оживає і реагує на дотик її долонь. Кожен пульс темної тіні змінював форму, плавно переходячи від густого до прозорого, від інтенсивного до ніжного.

Погляд Сільсії на її чаклунство відбивав велику гордість і захват від того, що вона здатна на таке. Її пальці вільно керували темними тінями, які тепер виблискували під світлом нічних ліхтарів, як свідчення її магічної сили.

— Сія, припини, — Олавей почала оглядатися в різні сторони. — За нами можуть спостерігати.

Татіра швидко скинула зі своїх плечей хустку й накинула її на голову Аберхат, щоб приховати її срібні кінчики на волоссі.

— Припини, — засміялася Сільсія. — Твоє хвилювання безпідставне.

— Дивлячись, чого ти досягла за два заняття з капралами, можливо ти маєш рацію. Ходімо, матінка нагримає на мене якщо я запізнюсь.

— Ти йди, а я ще маю навідатися до шпиталю. Вранці випила останню пігулку. Якщо пропущу, отримаю на горіхи і від матінки, і від дідуся Джило.