Лаванда Різ - Дочка пірата, Лаванда Різ

- О, боже, чому ж ви всі так намагаєтесь опікуватися мною! – обурено зітхнула вона.

- А я опікуватися не буду! Спочатку відтягну силою до медбоксу, а потім розповім про все Ілаю! - Жорстоко промовив Бун. - Я панькатися та просити тебе не збираюся! То ти була у лікаря, Енн?

- Ні, але збиралася! - нервово смикнула вона плечима, ображено хмурячи брови.

- Ходімо! - промовив він наказовим тоном.

- Але я не можу зараз, я мала інші плани!

- Вважай, що я ці плани змінив, або всі дізнаються!

- Ти просто ... просто ... - Енн не знаходила слів від обурення.

- О, я не просто, я дуже складний хлопець, і на мене твоє шипіння та благаючі красиві очі не діють. Підеш сама чи тебе понести? І не треба гарчати, а то подумають, що в тебе параліч лицевого нерву.

- Лікарю, - сказав Бун, заштовхуючи Енн до медичного боксу, - я довіряю у ваші дбайливі руки цю дівчину, і наполягаю на тому, щоб ви провели ретельний огляд всього організму. Вона обіцяла мені не чинити опір, але якщо що, я буду чекати у вашому кабінеті.

Обернувшись, Енн гнівно показала Буну кулак, а він, усміхаючись, послав їй повітряний поцілунок, доводячи її своєю іронією до сказу.

Після комплексного складного комп'ютерного обстеження організму, лікар попросив їх обох присісти, приготувавшись оголосити свій висновок.

- Ну, що я можу сказати вам втішного, молоді люди. Всі органи та функції організму цієї пацієнтки абсолютно здорові, всі… крім серцевого м'яза та репродуктивної функції. Я хочу запитати вас, Енн, ви потрапляли під сильну дію радіації?

- Так, мене лікували від променевої хвороби та радонієвої інтоксикації.

- Мабуть це і спричинило вашу безплідність. Ви не зможете мати дитину, Енн. Це один неприємний момент, але із цим ще можна жити. А із серцем все досить серйозно. Коли у вас почався біль?

 Енн з жахом намагалася усвідомити попередню новину і не чула, про що говорив лікар.

- Енн! - штовхнув її Бун, - відповідай, коли в тебе почало боліти серце?

- Два роки тому, - ледь видавила вона, впалим голосом, уже уявляючи, як вона скаже Ілаю, що вона ніколи не матиме дітей.

- Дивно, з такою патологією, яка спостерігається зараз, воно мало бути хворим у вас від народження, - промовив лікар, змірявши Енн уважним поглядом. – У вас швидкоплинна вада серцевого м'яза, прогресуюча атрофія правого шлуночка. Якщо так піде далі, і запропонована терапія не загальмує процес, вам буде потрібна операція з пересадки донорського серця.

- Лікарю, а це точно … у мене справді не буде дітей? – у шоці промовила дівчина.

- Ви взагалі мене слухали, коли я розповідав про ваше серце? Ось де таїться реальна загроза життю. Ви повинні приходити на огляд щомісяця і щодня приймати ліки.

- Вона буде, лікарю! - Кивнув Бун, - Я особисто простежу за цим. Пішли, Енн, ти все зважиш та заспокоїшся. - Бун підняв її за лікоть та повів на вихід збентежену дівчину.

У переході Енн зупинилася та рвучко обійняла його, міцно обхопивши за плечі:

- Буне, чому все так? - З гіркотою прошепотіла вона. - Це не справедливо!

- Я не знаю чому, - зітхнув він, цілуючи її у скроню. - Візьми себе в руки. Люди живуть і без нащадків, а от без серця вони жити не можуть! Тобі треба думати, як вилікувати серце! Розберися зрештою зі своєю душею! Прибери емоції, увімкни розум! - Вибагливо, майже жорстко промовив Бун. - Ти ж найкращий оператор на базі, твій твердий впевнений голос рятує наші життя, не смій розкисати!

- Я не можу, не можу, - схлипнула вона, тремтячи всім тілом, не розтискаючи своїх рук.

- Ясно, пірати навчили тебе всьому, крім як хворіти, - важко зітхнув він, - Ти одужаєш, з операцією або без, але ти візьмеш себе в руки, і думатимеш про себе, а не про свої страждання. І якщо ти зараз не заспокоїшся, я влаштую тобі холодний душ! Мені не подобається така Енн! Я хочу бачити іншу!

Але вона його не слухала, продовжуючи висіти в нього на шиї та скиглити. Тоді Бун схопив її за плечі і грубо та жадібно поцілував прямо в губи. Відчувши його язик, Енн шарахнулась убік, одночасно з силою відштовхнувши від себе Буна:

- Ти що здурів, ненормальний?! Ідіоте! Не смій більше так! – гнівно вигукнула вона.

- З поверненням! – спокійно кинув Бун, комічно кланяючись. - Радий, що ти повернулася до себе, така ти мені більше подобаєшся. Ну, вибач, холодного душу в переході не було, довелося вигадувати!

- Я тебе вб'ю! Ти найжахливіший тип, якого я тільки знаю! - Сердито промовила вона, штовхаючи його в плече. - Навіжений імперський солдафон! Вихлоп турбінний! Вузол виразковий!

Але потім, припинивши відважувати йому стусани, Енн уважно подивилася на нього та посміхнулася.

- Я навіть не знаю, що б я без тебе робила, - раптом м'яко сказала вона, - Дякую тобі, таким безглуздим способом, мене ще ніхто не підтримував і до тями не приводив.

Бун самовдоволено криво посміхнувся, примруживши свої зелені хитрі очі.

- Я знаю, - з нахабною впевненістю промовив він, ані краплі не ображаючись на кинуті нею епітети. – Ну що, підемо далі чи продовжимо цілуватися?

Енн обурено округлила очі і, хитаючи головою, швидко попрямувала до ліфту, викликаючи у Буна лише задовільну усмішку.