П'єр Адо - Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи

Плутарх, Суперечності стоїків, 9, 1035 а // Les stoïciens / Textes traduits par E. Bréhier, édités sous la dir. de P.-M. Schuhl. — Paris, 1962. — P. 96; див. Reinhardt K. Poseidonios über Ursprung und Entartung. — München, 1921. — S. 77; Boyancé P. Sur les mystères d’Eleusis // Revue des études grecques. — 1972. — n. 75. — P. 469. Див. також: Плутарх, Про спокій душі, 20, 477 d.

557

Сенека, Природні питання, VII, 30, 1.

558

Там само, VII, 25, 4.

559

Ціцерон, Лукуллу, 5, 15.

560

Сенека, Природні питання, VI, 5, 2—3; VII, 25, 3—5.

561

Пліній Старший, Природна історія, II, 62.

562

Сенека, Моральні листи до Луцілія, 45, 4.

563

Сенека, Природні питання, VII, 25, 5.

564

Сенека, Моральні листи до Луцілія, 45, 4.

565

Сенека, Природні питання, VII, 30, 5; у цій фразі слово mundus використовується у двох різних значеннях: воно означає передусім всесвіт, а згодом і людськість.

566

Див. вище, параграфи 10 і 11, с. 149—152 і 155.

567

Бекон P. De viciis contractis in studio théologie // Opéra hactenus inedita Rogeri Baconi / Ed. R. Steele, fasc. I. — 1909. — P. 5.

568

Цитується В. Імоном: Eamon W. Science and the Secrets of Nature… — P. 273.

569

Див. вище, с. 157.

570

Бекон Ф. Новий Органон, І, § 109.

571

Бекон P. De viciis contractis… — р. 5.

572

Прісціан, Institutiones Grammaticae, Epist. Dédie. 1 / Hrsg. Hertz. — Leipzig, 1855. — S. 1, 7. Див.: Jeauneau E. Lectio Philosophorum. Recherches sur l’école de Chartres… — P. 359.

573

Bruno G. Le souper des cendres / Trad. Y. Hersant // Gruno G. Oeuvres complètes. — T. II. — Paris, 1994. — P. 56.

574

Це уявлення потужно змінює дуже живу в середньовіччі тему карликів (Модерні), що стоять на плечах гігантів (Давні), див.: Jeauneau Е. Nains et géants // Entretiens sur la Renaisance du XII siècle / Sous la direction de M. De Gandillac et d’E. Jeauneau. — Paris, 1968. — P. 21—38; Nani gigantium humeris insidentes. Essai d’interprétention de Bernard de Chartres // Vivarium. — 1967. — n. 5. — P. 79—99 (те саме див.: Jeauneau E. Lectio Philosophorum. Recherches sur l’école de Chartres… — P. 51—72.

575

Michelet J. Journal, 30 mars 1842. — T. I. — Paris, 1959. — P. 393.

576

42 Бекон Ф. Новий Органон, І, § 84.

577

Див. Le Doeuff М. Introduction // Bacon F. La Nouvelle Atlantide. — P. 59, n. 70.

578

Паскаль Б. Фрагмент Трактату про порожнечу; Brunschvicg, р. 76—79.

579

Про цю проблему див.: Blumenberg H. Wahrheit, Tochter der Zeit? // Lebenszeit und Weltzeit. — Frankfurt, 1986. — S. 153—172; див. також: Gentile G. Veritas filia tempori // Gentile G. Giordano Bruno e il pensiero del Rinascimento. — Firenze, 1925. — P. 227—248.

580

Гіппократ, Давня медицина, II, 1; Jouanna, р. 119, 14.

581

Аристотель, Нікомахова етика, І, 7, 1098 а 20—24.

582

Dirlmeier F. Aristoteles, Nikomachische Ethik. — Berlin, 1983. — S. 260—281.

583

Платон, Держава, 376 e.

584

Платон, Закони, 768 c—770 b.

585

Лукрецій, Про природу речей, V, 1448—1450 / Пер. А. Содомори. Мені здається що Р. Ленобль (Lenoble R. Histoire de l’idée de nature… — P. 120—130) перебільшує оригінальність Лукреція. Див., наприклад, з приводу теорії походження цивілізації Лукреція: Manuwald В. Der Aufbau der lukrezischen Kulturentstehungslehre. — Wiesbaden, 1980.

586

Sophocle. Hipponous, fragm. 301 // Pearson A.C. The Fragments of Sophocles. — Cambridge, 1917. — T. I. — P. 217; див. Авл Геллій, Аттичні ночі, XII, 11, 6.

587

Софокл, Аякс, вірш 646—647. Про ілюстрацію цього мотиву у період XVI—XVIII ст. див.: Saxl F. Veritas filia temporis // Philosophy and History, essays presented to Ernst Cassirer / Ed. by R. Klibansky, H.-J. Paton. — New York-London, 1936. — P. 197—222. Більшість з цих ілюстрацій стосуються першої інтерпретації (час розкриває таємниці та помилки). Див. також: Panofsky Е. Essais d’iconologie… — P. 119.

588

Див. наприклад у «Олімпійських гімнах» Піндара (X, 53): «Лише час може дати знати істину».

589

Сенека, Про гнів, II, 22, 3.

590

Авл Геллій, Аттичні ночі, XII, 11, 17.

591

Див. вище, параграф 9, с. 126—127.

592

Про це питання і, назагал, про поняття прогресу див.: Blumenberg Н. La légitimité des Temps modernes… — P. 94—95.

593

Паскаль, Фрагмент трактату про порожнечу / Brunschvicg, р. 80.

594

Mandosio J.-M. L’effondrement de la très grande Bibliothèque nationale de France. — Paris, 1999. — P. 98, цитує Lévy P. L’intellegence collective. Pour une anthropologie du «cyberespace». — Paris, 1994.

595

Лист Ґьоте Шіллеру від 21 лютого 1798 та 5 травня 1798 // НА, Goethes Briefe, Bd. 2, S. 333, 343.

596

Паскаль, Фрагмент трактату про порожнечу / Brunschvicg, р. 79.

597

Сенека, Моральні листи до Луцілія, СІІ / Пер. А. Содомори.

598

Kepler J. Cesammelte Werke. — Bd. II. — Munich, 1938. — S. 7, 15—18.

599

Lessing G.E. Eine Duplik, 1778 // Werke. — München, 1979. — Bd. 8. — S. 32—33.

600

Див. вище, прим. 51 цього параграфу (в електронній версії — примітка 585. — Примітка верстальника).

601

Germes P.-G. De. L’esprit de Primo Levi