Драч Марія - Некоханий, Драч Марія

Коли це неподобство, яке насилу можна було назвати «вечерею», добігло кінця, я із полегшенням видихнула. Ми провели нашого гостя до передпокою і навіть дали в дорогу шматочок фірмового вишневого пирога, який приготував особистий кухар Германа.

— Було дуже приємно провести з вами, тобто, з тобою, час, — з ввічливою усмішкою промовила я.

— Аналогічно. Сподіваюсь, ми ще зустрінемося, — Сашко на прощання поцілував мою руку.

Мені подобались його галантність і вихованість, але, схоже, Герман не був в захваті, що на його територію хтось зазіхнув.

— Германе, — звернувся Сашко до мого чоловіка. — Дуже вдячний за вечерю, вона була чудовою.

— Це я вам вдячний за те, що не відмовили, — Герман усміхнувся лише куточками вуст, але я бачила, що погляд його залишися серйозним.

Олександр пішов. Я помітила у вікні, як він легкою ходою підійшов до своєї автівки, сів і через декілька секунд виїхав вже далеко за межі нашого особняку.

— Хлопчисько з вітром у голові, — зневажливо резюмував Герман. — Я був про нього кращої думки.

— А, на мою думку, він дуже хороший, — відверто промовила я.

— Ти просто зовсім не вмієш розбиратися в людях, — невдоволено пробурмотів Герман і неочікувано нахилився до мене.

Я відчула його гаряче дихання на своїй шкірі і раптом злякалась озирнутись. Герман ніби був змією, яка загіпнотизувала нещасного кролика, який трапився на шляху голодного хижака.

— А мені здається, що ти просто не хочеш помічати у людях позитивних рис характеру, — повільно промовила я і міцно вп’ялась нігтями у внутрішній бік своїх долонь.

— Коли тобі виповниться стільки років, скільки мені зараз, тоді і навчишся не ідеалізувати людей, — Герман був стриманим, а мені все одно здалось, що я ніби навмисно провокувала бика червоною ганчіркою. — Йди у спальню, підготуйся, я незабаром прийду до тебе, — він майже невагомо поцілував мене у шию і кудись пішов.

Я неохоче піднялась у спальню. Дурнувато було сподіватися, що чоловік ось так просто забуде про відстрочку, яку він мені надав. Врешті-решт, це повинно була рано чи пізно статися. Я намагалась не нервувати і єдине, що мене заспокоювало — думки про Сашка. Такий чарівний, світлий і веселий. Згадуючи про нього, я не помітила, як мої вуста самі розтягнулись у ніжній усмішці. Чи побачимося ми ще коли-небудь? Навряд чи Герман запросить його до нас вдруге.

Переодягнувшись у шовкову нічну сорочку, я сіла на ліжко і знервованим рухом перебирала між пальцями тонкий пояс від халату. Я боялась і відчувала справжню відразу до того, що тут повинно було статися. Чому Герман не хотів для початку стати для мене хорошим другом, а вже потім плавно підштовхнути до інтимної близькості? Можливо, якби він був трохи м’якішим і ласкавішим, все склалось інакше, починаючи з моменту нашої першої зустрічі наодинці у моїй спальні. Але варто було віддати йому належне, він нічого не робив проти моєї волі.

Насупившись, я зрозуміла, що тепер вже запізно, навіть якщо Герман раптом стане моїм особистим втіленням ідеального чоловіка. У думках зберігався образ геть іншої людини. Дивно, але Сашко майже нічого не довелось робити, аби викликати в мені ось таке раптове нелогічне тяжіння. Це сталось само по собі, як швидкий розряд струму, який не залажав ані від мене, ані від нього.

Двері у спальню відчинились, і на порозі виник Герман, одягнутий у прості піжамні штани чорного кольору. Я вся напружилась і стиснула пояс халату у руках.

Чоловік майже беззвучно підійшов до ліжка, сів поруч і ближче присунувся. Зараз він виглядав інакше, навіть погляд якийсь інший, не чіпкий, а розсіяний, затуманений і широкі груди важко здіймались від частого дихання.

— Не бійся мене, — тихо прошепотів Герман, ніби насправді не хотів мене злякати. — Я не заподію тобі шкоди.

Я підкорилась, розуміючи, що тільки від мене залежало благополуччя моєї родини. Я повинна… Ні. Я зобов’язана стати зразковою дружиною. Власне, для такої ролі мене готували ще з дитинства.

Страх відпустив, але не тому, що чоловік мене про це попросив, а тому, що на його місці я уявила геть іншу людину. Це було неправильно, але значно приємніше за будь-які дотики Германа.