Альона Гейруш - Обійми пристрасті, Альона Гейруш

Вероніка

Розділ 11.

Мене накрила  паніка. Я  такого адреналіну ще не відчувала- це були нові відчуття, а від того шалено страшно. Його губи так близько, вдихаю його запах, який дає не зрозумілу реакцію десь внизу живота. Не хочу зараз себе стримувати, віддаюсь своїм бажанням та  починаю його цілувати. 

"- Ми злітаємо!"- Начебто в іншій реальності  чую голос стюардеси, а сама піднімаюся вверх від польоту, від його поцілунку, від його наполегливих дотиків. Мурашки покрили все моє тіло - це неймовірне поєднання страху та задоволення, підносило мене на найвищу точку насолоди.

-"Ну, що дуже страшно?" Повертає на землю, його хрипкий голос.

-"Що ви собі дозволяєте?!" - Нічого кращого я звісно не придумала як звинуватити його в тому, що я його поцілувала, підкорилася йому без всяких вагань .

-" Ваші дотики - страшніше, ніж перший політ на літаку" І звідки в мене береться скільки тупості. З ним я відчуваю себе капризною малою дівчинкою. А ще повною дурепою:

"- Я не хочу зараз розмовляти".

Демонстративно склала руки на грудях, та відвернулася від нього.

-" Ми можемо зайнятися більш цікавішим ділом, ніж розмовляти" Розтягує свої губи у хитрій посмішці.

Ніяк не реагую, чим даю зрозуміти ,що немає бажання, слухати його брудні заливання. 

Хоча мої потаємні бажання, нічим не кращі. Кожна клітинка мого тіла відкликається на нього, варто  йому тільки доторкнутися.

Решту польоту ми просиділи мовчки, він щось робив на макбуку, а я звикала до нових відчуттів.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно