Леся Воронін - Таємне Товариство Близнюків, або Чудовисько озера Лох-Ойх та інші страховища, Леся Воронін

– Яке повідомлення? Ти ж мені скаржився, що айфон розрядився ще на горі Треп, коли ти випав з реальності й тобі ввижався мій двійник. Той, що перетворився на привида і розтанув у повітрі, – промовивши це, бабуся усміхнулася, явно натякаючи на те, що з головою у мене проблеми.

– Навіщо про це згадувати, я вже в нормі, – зупинив я пані Соломію і швидко перевів розмову на іншу, цікавішу тему.

Мені дуже не хотілося, щоб Луна-Лі почула, що свою гулю я заробив не в героїчному двобої з синьомордом Тютею чи зрадником Кактусом, а просто тому, що мені на голову впав уламок кромлеха.

– Чому ж тоді ти стоїш із роззявленим ротом і застиглим поглядом? – допитувалась бабуся.

– Чому? Бо щойно отримав телепатичне повідомлення від вашої Зізі. Вона запевняє, що може обдурити Тютю.

– От бачиш, я ж казала! – вигукнула Луна-Лі й почухала синьомордиху за вушком. І ця огрядна бородавчаста істота раптом замружилась від задоволення і закумкала, як справжня болотна жаба.

– Це вона від місцевих жаб навчилася, – озвався рудоголовий Ромчик Гунька, підходячи до мене і простягаючи руку для привітання. – Зізі вміє абсолютно точно відтворювати будь-який звук: наслідує голоси не лише пташок і звірів, яких хоча б раз почула, а й імітує людські голоси.

– А ще вона дуже спритна і має блискучу реакцію, – додав Спінер, який не міг ні хвилини встояти на місці й намотував кола, прислухаючись до нашої розмови. – Зараз переконаєшся!

Промовивши це, Спінер високо підстрибнув на своїх цибатих, як у чаплі, ногах, і кинув убік Зізі маленьку скляну кульку. Синьомордиха, не припиняючи вдоволено кумкати, зробила блискавичний рух, і кулька опинилась в її правій лапі.

– Я ж тобі казав – просто феноменальна реакція! – Спінер різко змінив траєкторію руху і з розгону налетів на тендітного Мікроба-Бетмена, мало не збивши з ніг товариша, який ледве діставав довготелесому Спінеру до плеча. Але невеличкий хлопець спритно ухилився, відскочивши вбік, і крикнув навздогін бігуну:

– Котигорошку! Причепи собі клаксона! Будеш сигналити на бігу, попереджати про небезпеку! – видно було, що небезпечні пригоди на горі Підстава, учасником яких він був, примусили хлопця забути про зневажливе прізвисько Мікроб. Тепер він і справді був схожий на Бетмена. А його великі загострені вуха підкреслювали подібність до людини-кажана.

До нашого гурту приєднався Бак, він нарешті отямився після шоку, який пережив, побачивши гігантську синьоморду жабу в рожевій сукенці і з модним капелюшком на голові. Захриплим від хвилювання голосом далекобійник сказав:

– Пані Соломіє, пам’ятаєте, як я допомагав рік тому, коли ви попросили розвезти по домівках дітлахів, яких хитрощами заманили у табір «Екстремал»? Ви навіть запропонували мені стати членом якоїсь таємної організації, яка бореться з космічними монстрами.

– Звісно, пам’ятаю. Без тебе і твоїх товаришів-далекобійників ми б не змогли так швидко повернути викрадених дітей додому.

– А знаєте, я ж тоді не повірив, що тих дітей насправді захопили хижі прибульці. Подумав, може, вам загрожують члени якоїсь могутньої секти, котрі зомбують дітей і примушують їх працювати на себе. От ви й вигадали казочку про космічних монстрів. Тому жодного разу не прийшов на збори вашого таємного товариства. Думав, там якісь диваки зустрічаються. Ну, ті, що вірять у летючі тарілки або впарюють по телевізору різну дурню про те, як їх викрали космічні прибульці.

– Якщо ти вважав, що я тебе надурила, то чому ж допомагав мені вирощувати дерева-хатини? Привозив саджанці, які я замовляла, і наносив на вершечок Підстави цілі гори чорнозему?

– Та як же я міг не допомогти?! – обурився Бак. – Ви ж цими деревами можете цілий світ урятувати! А якщо не світ, то хоча б наші краї! Бо скоро тут буде гола пустеля. А серед неї стирчатимуть лисі гори. Але тепер я не знаю... Оця п-п-отвора баньката... Невже все це правда? Нас можуть захопити п-п-прибульці?! – від хвилювання Бак навіть почав затинатися.

Зненацька Зізі перестала кумкати, повернула синю мордяку в бік Бака і повторила приємним баритоном, точно копіюючи голос та інтонації водія-далекобійника:

– Сам ти п-п-отвора вусата!

Бак зойкнув, похитнувся і почав повільно осідати на землю.

Розділ 14. Коли сюрприз буває аж надто несподіваним...

У відключці Бак перебував лише кілька хвилин. Потім він розплющив очі, стріпнув головою, відганяючи неприємні спогади, і пружно скочив на ноги.

– Тепер я готовий! Після того, як ця велетенська жаба, ну, тобто, ця... Зізі, заговорила моїм голосом... у цьому житті мене вже нічого не здивує! Пані Соломіє, кажіть, що треба робити. Бо я відчуваю, що моя допомога знадобиться не лише у вирощуванні живих будинків.

Гаразд, у зв’язку з форс-мажорною ситуацією приймаю тебе до нашої таємної організації ТТБ без перевірки. Вважай, що ти її вже пройшов. А псевдо обереш собі пізніше, зараз на це немає часу. До речі, дерева, з яких ти допомагав мені вирощувати хатини, були призначені саме для того, щоб замаскувати нашу секретну лабораторію. Зараз ми всі побачимо результати цих багатомісячних експериментів.

Бак завмер в очікуванні. А бабуся взяла за лапу Зізі, яка, здавалося, сприймала все, що відбувається, як веселу гру, і вони попрямували до найбільшого дерева-будинку. Раптом до мене дійшло – цей живий будинок виріс саме на тому місці, де колись стояв намет № 13. Рік тому, потрапивши до табору «Екстремал», ми удвох з Ромчиком Гунькою в ньому спали, не підозрюючи, що під нами, у глибині гори, розташоване ціле підземне синьомордівське місто.

Тим часом мене тісним колом оточили друзі з Таємного Товариства Ботанів. Я страшенно за ними скучив і, мріючи про зустріч (особливо з Луною-Лі), уявляв це зовсім по-іншому.

Першою озвалася завжди мовчазна і стримана Саламандра:

– Слухай, Музиканте, все вийшло не так, як ми планували, – цього разу вона говорила швидко і схвильовано, такою я цю смагляву дівчину з чорними, як смола, очима ще ніколи не бачив. – Розумію, як тобі прикро. Але ж ми сподівалися зробити тобі сюрприз. Уявляєш піднявся б ти на Підставу, щоб взяти участь у змаганнях з екстремальних видів спорту, а тут на тебе чекає несподіванка – Зізі та її...

– Зажди, зараз Музикант сам усе побачить! – зупинила Саламандру струнка дівчина з величезними волошковими очима. Я