Маріанна Ласкава - Одна ніч з тобою змінить Все, Маріанна Ласкава

- Навіщо?

- підеш зі мною!!

- куди??!!!

- У мій номер!

- Навіщо!??

- Поговорити!!

- Ти що здурів??? Я ж на роботі!!

- Знаю!! І мені начхати!! Чи ти хочеш тут? щоб усі  це чули та бачили???

- ні.. ні звичайно!!

- Тоді давай у ліфт!! Живо Віка!

- А може, коли в мене буде обід?

- Ні! Це буде зараз!!

От упертий козел! Як же мене бісить його цей командний тон!!

- Ну??!

- Гаразд!!!

І я зла увійшла, він мовчки за мною і натиснув на шостий поверх, і ми поїхали мовчки. І як я все всім поясню не знаю, мене ж усі просто доконають допитами! Але цьому Бокову я це пригадаю! Ох я йому влаштую! Далі ми піднялися на п'ятий поверх, і до номера № 605.

- Заходь! - командним тоном сказав він

І я мовчки увійшла. Ми зайшли і він сів на диван, а я мовчки стояла і чекала що буде далі. 

- Чого стоїш? Сідай я не кусаюсь. - відповів він

- я знаю..

І я сіла поруч і тихо сказала:

- Навіщо ти вліз у розмову з Інюдковим?

- вирішив допомогти.

- я і до тебе з ним чудово справлялася і цього разу впоралася б без сторонньої допомоги!! 

- це було до мене, а тепер є я.

- Не бери на себе надто багато Єгор Романович!!

- я беру на себе, рівно стільки, як мені потрібно. 

- та, я бачу.. - обурено відповіла я

- Значить, ти говориш він і раніше так робив? - спокійним тоном говорив він

- так і  що??

- З цим потрібно щось робити...

- У твоєму випадку краще не втручатися!!

- Чому??

- Мене з-за тебе потім звільнять!!

- не звільнять, а його можуть.

- Єгор правда не лізь, ти тільки гірше зробиш, і як ти казав ти тут у справах на два тижні, потім ти поїдеш. І про все це просто забудеш, а мені ще тут працювати!!

- а хто сказав що я поїду??!!!

Що? Він жартує?? Хоча його погляд та усмішка говорять про зворотне!! Ну ось навіщо, а?

- Що??? як не поїдеш??!!

- я поки що ще нічого не знаю Віка, все залежить від того як я вирішу свої справи.

- ось як...

- Так.

- Краще займайся своїми справами, а в мої не лізь! Я раніше справлялася і зараз впораюся!

- а це вже як карта ляже...

От гад!! Ще й усміхається!! От якби стерти цю його усмішку.

- Віка?

- Що?

- Ти обіцянку, яку мені дала, про ці вихідні в тому клубі сподіваюся пам'ятаєш?

- так, а що?

- це все залишиться в силі навіть після того, що я тебе побачив сьогодні… і дізнався хто ти… і як близько ти знаходишся….

- я зрозуміла!

- Але номер телефону свій давай!

- зараз??

- Так!

І він дав мені ручку та аркуш паперу і я швидко написала

- тепер все? Я можу йти?

- ще ні..

- Єгор Романович мені правда треба йти працювати, інакше Індюков буде мені дошкуляти ще гірше ніж зазвичай! І з твоєї вини причому! А потім піде скаржитися на мене директорові! І вгадай кому?

- З ним я все влагоджу не хвилюйся.

- не смій!!

- Чому?

- я цього не хочу!

- Хм.. впевнена?

- Так!

- що ж добре, я можу цього разу не втрутитися, але за однієї умови Віка...

- чого ти хочеш??

- Побачення, сьогодні, в тому клубі ... з тобою ...

-  що???

- або так або  ніяк Вікторія.

Я замовкла, бо розуміла, що інакше він точно, не дасть мені спокою. Та й це лише одне побачення, правда?