Sou - Особлива зміна, Sou

Вони мовчали, як і все навкруги. Це мовчання мене вже дістало.  

- Немає чого тут робити. 

Захід стиснула в руці ланцюжок Сонця та пішла геть. Забрала його до себе. А Світанок чогось усе ще залишається поряд. 

Піднімаю голову до неба та бачу ці кляті різнокольорові смуги.  

- Я не хочу цих змін. 

- Вони вже сталися. 

- Тоді не хочу з ними жити. 

- І що ти пропонуєш? Звинуватити Захід у тому, що Сонце зникло? 

- ... 

- Він рано чи пізно пішов би. Це не змінити, ти сама бачила, що відбувалося з його присутністю. Усе ж таки ти його придумала, а з реальністю він немає ніякого зв'язку. 

- ... 

Я стискаю в руці використану кулю, та в повітрі з'являються тихі звуки плачу.  

- Просто хочу додому... До людей, які мене любили. 

Світанок мовчки дивиться на мене, а потім крізь її маску співчуття, пробивається лукава посмішка.  

А тоді я навіть і не підозрювала, що це значить.