Alina Pero - Бунтарка та Бізнесмен, Alina Pero

Ера

Наступного дня на будівельному майданчику панувала напружена атмосфера. Художники розмальовували стіни символічними графіті, музиканти налаштовували інструменти, активісти розгортали плакати. Журналісти вже почали з'їжджатися – Тимофій подбав про широке висвітлення "мистецької акції".
Я стояла осторонь, спостерігаючи за метушнею, і відчувала дивну суміш хвилювання та рішучості. Тимофій ще не з'явився, але я знала, що він буде тут. Він не міг пропустити цю "виставу", головним режисером якої насправді була я.
Коли він нарешті приїхав у супроводі кількох своїх помічників, він виглядав здивованим, побачивши, що все йде за планом. Він підійшов до мене з обережною усмішкою.
— Еро, я думав…
— Ти думав, що я все скасую? — перебила я його крижаним тоном. — Ти помилився, Ординський. Я не з тих, хто тікає від проблем. Я їх вирішую.
Він нахмурився, відчуваючи, що щось пішло не за його сценарієм.
— Я хотів тобі все пояснити…
— Поясниш перед камерами, — кивнула я в бік журналістів, які вже почали наближатися. — Сьогодні ти станеш головним "героєм" нашої акції.
Коли до нас підійшли представники преси з мікрофонами та камерами, я зробила глибокий вдих. Це мій час.
— Доброго дня, шановні журналісти, — почала я, впевнено дивлячись у об'єктиви. — Сьогодні ви стали свідками мистецької акції, метою якої є привернення уваги до незаконної забудови нашого улюбленого парку. Ми, студенти та небайдужі мешканці міста, виступаємо проти знищення зеленої зони, яка є важливою частиною нашого життя.
Я зробила паузу, обвела поглядом присутніх, і мій погляд зупинився на обличчі Тимофія, який уважно спостерігав за мною.
— І я хочу звернути особливу увагу на компанію, яка стоїть за цим варварським проектом – "Ординський Інвест", та її власника, Ординського Тимофія Олександровича. Людина, яка ще вчора запевняла мене у своїй підтримці збереження зелених насаджень, насправді є тим, хто прагне їх знищити заради власної вигоди!
У натовпі журналістів пронісся здивований шепіт. Камери миттєво переключилися на обличчя Тимофія, який стояв мовчки, приголомшений моєю заявою.
— Він приходив до мене, вдавав зацікавленість моєю думкою, підтримував мою ідею акції, знаючи при цьому, що саме його компанія нищить те, за що ми боремося! Це лицемірство найвищого ґатунку! Він використовував мене, використовував нашу ідею, щоб створити собі позитивний імідж, приховуючи свої справжні наміри!
Мій голос звучав твердо та впевнено, сповнений праведного гніву. Я бачила розгубленість на обличчі Тимофія, але не відчувала жодного жалю. Він сам обрав цей шлях.
— Ми не дозволимо йому це зробити! Ми будемо боротися за наш парк до кінця! І ми виведемо на чисту воду кожного, хто намагається обманом досягти своєї мети!
Я підняла кулак угору, і натовп активістів підтримав мене гучними вигуками. Журналісти навперебій ставили запитання, спрямовуючи мікрофони до Тимофія, який нарешті отямився і спробував щось сказати, але його голос потонув у галасі.
Моя "мистецька акція" вдалася. Я сказала все, що думала. І тепер увесь світ знав справжнє обличчя Ординського Тимофія Олександровича. Гра тривала, і тепер мої правила стали ще жорсткішими.