Alina Pero - Кров і правда, Alina Pero

Він, вдень автомеханік а вночі боєць підпільного клубу, який ризикує всім заради брата. Вона, журналістка, яка дізнається, що підпільні бої якось пов’язані з корупційною схемою, яку вона розслідує. Їхні шляхи перетинаються, коли правда стає небезпечною, а вибір – смертельним. Чи зможуть вони вирватися з цього світу, поки не стало запізно?

ГЛАВА 1. ФАНТОМ

Підпільний клуб «Пекло» жив своїм життям. Запах поту, алкоголю та дешевих сигарет змішувався в задушливому приміщенні. Люди скупчувалися навколо рингу – металевої конструкції, що ледве трималася на гвинтах, – чекаючи на видовищну бійку.

Я пройшов крізь натовп, не звертаючи уваги на збуджені крики. Пахло кров’ю. Тьмяне світло ледь висвітлювало лиця людей, які прийшли сюди за адреналіном і ставками.

— Фантом, та ти сьогодні похмуріший, ніж зазвичай! — засміявся Кремінь, один із тих, хто давно тут бився.

Я лише знизав плечима. У мене не було часу на жарти. Сьогодні я повинен виграти. Не просто перемогти – виграти з розривом, щоб отримати максимум грошей. Лікування брата не чекатиме.

Я окинув поглядом залу. Організатор, Хромий, стояв біля каси, радісно підраховуючи купюри. В його світлій сорочці були помітні темні плями – чи то від поту, чи то від чужої крові. Він керував цим місцем. І якби мені був потрібен ще один привід його ненавидіти, цього було б достатньо.

— Противник вже тут? — запитав я в Марата, охоронця.

Той кивнув у бік залу. Я відразу впізнав його – Грім. Важкий, кремезний, з товстими руками й татуюваннями на шиї. Він був відомий тим, що любив ламати суперникам ребра.

— Слухай, Артеме… — тихо сказав Кремінь, підходячи ближче. — Будь обережний. Хромий поставив на Грома великі гроші. Якщо ти його завалиш… можуть бути проблеми.

Я посміхнувся краєм губ.

— То нехай готується втрачати ставки.

Кремінь похитав головою:

— Ти коли-небудь навчишся грати за правилами?

— Ні.

Я зупинився біля стіни й потягнувся, розминаючи затерплі плечі. Всередині було дивне відчуття – напруга, змішана з нетерпінням. Я завжди так відчував перед боєм. Це був не просто процес. Це була війна.

— Фантом! — гукнув Хромий. — Твій вихід через п’ять хвилин. Ставки роблять на Грома, але ти можеш дати хороше шоу, га?

Я проігнорував його слова. Мені було байдуже на його бізнес.

Повернув голову до Кремня:

— Готовий зробити ставку?

Той усміхнувся:

— Завжди.

Я вдихнув глибше. Серце забилося швидше. Це було те, що я вмів найкраще – битися й вигравати.

Я знову кинув поглядом натовп. Серед усіх розпалених азартом облич я ще не знав, що одне з них стане моєю найбільшою проблемою…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍