Alina Pero - Бунтарка та Бізнесмен, Alina Pero

Ера
Підготовка до мистецької акції кипіла. Ми з Лікою та Даном розробляли концепцію, шукали художників-активістів, домовлялися про матеріали. Тимофій, як і обіцяв, забезпечив "логістичну підтримку" – отримав дозвіл на тимчасове перебування на будівельному майданчику, організував охорону, яка мала "не заважати творчому процесу", і навіть допоміг з транспортуванням необхідного обладнання.
Він був на диво залучений до процесу, пропонував свої ідеї, знайомив мене з потрібними людьми. Іноді мені здавалося, що він отримує від цього не менше задоволення, ніж я. Його стримана усмішка стала з'являтися частіше, а в очах горів непідробний інтерес.
Але десь глибоко всередині мене засіла маленька голка сумніву. Чому такий впливовий бізнесмен витрачає свій час та ресурси на якусь студентську акцію? Що він насправді задумав?
Одного вечора, коли ми з Тимофієм обговорювали деталі майбутнього перформансу в одній із кав'ярень неподалік університету, я наважилася запитати його прямо.
— Тимофію, чому ти це робиш? Ти ж розумієш, що ця акція може зашкодити твоїй репутації?
Він спокійно відпив каву, дивлячись на мене своїми глибокими синіми очима.
— Моя репутація – це складне поняття, Еро. Іноді, щоб її зміцнити, потрібно зробити щось несподіване.
— Несподіване? Чи ти маєш на увазі бунтарське?
Він ледь помітно усміхнувся.
— Можливо. А ще… мені не байдуже це місто. І я вважаю, що зелені зони потрібно зберігати.
Його відповідь здалася мені щирою, але якась частина мене все ще сумнівалася.
За кілька днів до акції я випадково натрапила в інтернеті на статтю про майбутню забудову парку. У ній згадувалася компанія-забудовник – "Ординський Інвест".
Мій світ перевернувся. "Ординський Інвест". Компанія Тимофія.
Я відчула, як у грудях розливається холодний гнів. Він знав про це з самого початку. Він знав, що саме його компанія збирається знищити цей парк. І він… він підтримував мою акцію? Навіщо? Щоб посміятися? Щоб показати свою владу?
Я терміново зателефонувала Ліці, і ми домовилися зустрітися того ж вечора. Дан теж приєднався до нас.
— Це просто неможливо! — вигукнула Ліка, прочитавши статтю. — Він тебе просто використовує!
— Я так і знав, що тут щось нечисто! — підтримав її Дан. — Занадто вже він був зацікавлений у цій акції.
Я сиділа мовчки, намагаючись усвідомити цю приголомшливу новину. Він брехав мені в очі. Він водив мене за ніс.
— Я повинна з ним поговорити, — нарешті сказала я, підводячись. — Я хочу почути його пояснення.
Того ж вечора я приїхала до офісу Тимофія. Секретарка повідомила, що він на нараді, але я наполягла на зустрічі. Через кілька хвилин він вийшов до мене, здивований моїм несподіваним візитом.
— Еро? Що сталося?
Я дивилася на нього сповненим гніву поглядом.
— Ти знав? Ти знав, що саме твоя компанія збирається забудувати парк?
Його обличчя залишалося незворушним, але в очах промайнула тінь.
— Так, я знав.
— І ти… ти підтримував мою акцію? Навіщо?
— Я хотів подивитися, на що ти здатна, Еро, — спокійно відповів він. — І я не брехав тобі. Я дійсно вважаю, що зелені зони важливі.
— То чому ж твоя компанія їх знищує?
— Це складне питання, Еро. Бізнес – це компроміси.
— Компроміси за рахунок майбутнього нашого міста? За рахунок людей, які люблять цей парк?
Мій голос зривався на крик. Я відчувала себе обманутою та розлюченою.
— Я розумію твої емоції, Еро, — сказав Тимофій, намагаючись доторкнутися до моєї руки, але я відсахнулася.
— Ти нічого не розумієш! Ти просто грався зі мною! Використовував мене для якоїсь своєї гри!
— Це не так, Еро. Я…
Гнів палив мене зсередини. Він брехав мені в очі. Він водив мене за ніс. Використовував мою ідею, моє обурення заради якихось своїх незрозумілих цілей.
— Забирайся з мого життя, Ординський, — процідила я крізь зуби, розвернулася і пішла, залишаючи його стояти в офісі, приголомшеного моєю реакцією.
Але вже за дверима офісу в моїй голові почав зароджуватися інший план. Просто піти? Змиритися з тим, що він мене обдурив? Ніколи! Я – Ера. Я не здаюся. Я перетворюю проблеми на виклики.
Акція мала відбутися завтра. Все вже було готово – художники, плакати, музика. Тимофій забезпечив усе необхідне. І він, напевно, очікував, що я просто скасую все після нашої розмови. Але він помилявся.
Я зателефонувала Ліці та Дану, розповіла їм усе. Спочатку вони були шоковані, але потім їхній гнів розділив мій.
— Він думає, що може нами маніпулювати? — люто промовила Ліка. — Ми йому покажемо!
— Завтра ми влаштуємо йому таку "мистецьку акцію", яку він запам'ятає на все життя, — підтримав її Дан, і в його очах горів рішучий вогник.
Тієї ночі ми майже не спали, переробляючи сценарій акції. Тепер це буде не просто протест проти забудови парку. Це буде викриття лицемірства та брехні.