Ханна Кір - За моїм щитом, Ханна Кір

— Тримайся, Мірабель, тримайся… — прошепотіла я, більше для себе, ніж для неї. Я спробувала витягти кинджал, думаючи лише про одне: якщо зможу вчасно зупинити кров, то зцілююче закляття спрацює.

Я не використовувала цю магію вже багато років, тому руки тряслись, а на лобі виступив піт. Я нервувала. Мені не можна нервувати. Емоції заважають думати.

Я закрила очі і сконцентрувалась на внутрішній силі. Вона спала, забута мною в глибині душі. Лівою рукою взялась за смарагдове руківʼя кинджалу, праву — поклала на серце Мірабель. Щойно я витягну лезо, що застрягло між її ребер, з моїх пальців піде життєдайна енергія. Але потрібна концентрація.

Я видихнула і потягнула кинджал вгору.

Та в ту ж секунду, як лезо вийшло з її грудей, вона охнула і я приклала обидві руки до поранення, двері знову розчинилися. До кімнати влетіла ще одна фігура, знайома мені до болю. Сильна рука міцно смикнула мене за плечі, відтягуючи від Мірабель, і я опинилася обличчям до обличчя з незнайомцем. Його очі метнулися на кинджал у моїй руці, на солдатів, що лежали на підлозі, і на кров на моєму одязі.

— Це… ти… — його голос був сповнений гніву й люті, а в погляді читався весь біль цього світу.

Калеб навіть не збирався слухати пояснення. Його меч блиснув перед моїм обличчям, і я відчула різкий біль в районі ока. Тепер мені довелося боронитися. Мої рухи стали швидкими, майже автоматичними. Ми обмінялись серією ударів. Здається, я встигла щось крикнути. Але він наступав, наступав і все більше заганяв мене в глухий кут. Його рука різко схопила мене за передпліччя, а я у відповідь штовхнула його в груди.

Дежавю.

Мені не вдалося відкинути його від себе повністю, але я вирвалась з міцної хватки, ковзнувши до відчиненого вікна.

“Єдиний шанс!” — промайнуло в думках, і я, вагаючись лише мить, кинулася вниз, стрибнувши слідом за вбивцею.