Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

— Так батько просто відправив мене навчатися боїв без правил, і в школі я став майже шовковим. Пар спускав на тренуваннях. І дурь із мене там же вибивали.

— Поїсти кудись поза домом поки боюся відпустити. То, як щодо замовити піцу? — запропонував батько.

— Мама буде проти.

— Зрідка можна. Пішли, подивишся, що там вибрали замовити додому, може, щось доповниш.

Внизу мене спіймав Януш і запитав:

— Звідки синці на шиї? — а потім, сам здогадався — Це коли видіння було?

— Від ментальної атаки страждають мізки, — нагадав Ліріт — Схоже на темне чаклунство, там, за деяких аспектів, можна віддалено нашкодити. Синці як від нашийника і кількох пальців.

— Ліє, мені потрібно подивитися видіння, яке було останнім, коли ти мене попередила. Не шипи, ай, мала!

На кошеня мені не дали перетворитися, і брат встиг сповити мене магією, до того, як я його штовхнула і спробувала втекти.

— Януше, це так обов'язково?! — сердито запитала мама — Їй явно не подобається те, що ти робиш!

— Їй половина видінь не подобається, але вже якщо отримала такий дар, має звикнути і сприймати їх відсторонено. Без емоцій! Не брикайся, відпущу. Ось уже дике кошеня.

— Кошеня на межі й готове видряпати очі.

Рідні були стурбовані.

— Може, ви двоє заспокоїтеся! — не витримав батько — Лія, нехай він уже подивиться і відчепиться від тебе. Якщо ти щось важливе й небезпечне бачила, тебе змусять показати, сама знаєш.

Алекса стримував його батько зі своєю четвіркою. Друзі Алекса стояли поруч і теж були незадоволені тим, що відбувається. Брат намагався достукатися до мене.

— Ліє, сестричко, подивися на мене. Скажи словами, що тебе так злить.

Я мовчала, не могла сама цього пояснити і просто злякано дивилася на брата. Але вже не смикалася і намагалася просто дихати глибоко і повільно.

— Заспокоїлася? — кивнула у відповідь. Брат прибрав магію і обійняв мене — Усе добре, малятко, ти ж знаєш, я обережно подивлюся і потім перепишу в кристал.

— Тобі потрібно одразу записувати в кристал, інакше, вже ти, спотвориш своїм сприйняттям. Як із мовою в документі, що ми знайшли.

Брат поморщився. Взяла його за руку і повела на диван. Януш дістав кристал для запису і взяв його в одну руку. Я влаштувалася в нього на колінах і голову поклала на плече. Він, вільну руку розташував у мене на маківці. Встигла тільки вдихнути, коли голову пронизав гострий біль. Заплющила очі і зчепила зуби. Почула, як зашипів Януш, мабуть, йому теж було боляче, але він зміг переглянути й записати все в кристал. А потім була темрява.

— Що це було? — як крізь товщу води, почула схвильований голос матері. Рятівна темрява була всього пару секунд. — Я не пам'ятаю, щоб їм обом було так погано від видінь.

— Не знаю, Маїта, все це було схоже на ментальний удар. Лія його погасила частково. Але, наскільки я зрозумів, це був повторний перегляд бачення і це дивно. Діти, замріть і не рухайтеся. Гор, відійди, ще не вистачало, щоб тебе зачепило.

Відчула теплу хвилю, що огорнула голову й шию. А потім, стало легко дихати й накотила сильна слабкість. Мимоволі обернулася і згорнулася клубочком. Відчула, як мене гладять по спинці та голові.

— Усе добре, малятко.

Підняла голову і сонно подивилася на присутніх. Стало трохи ніяково, що піддалася інстинктам.

— Що це було? — запитав хрипло Януш, потираючи горло.

— Не знаю, хто це зробив, але хтось дуже сильний. Вас намагалися посадити на повідець, підпорядкувати. Найдивніше, як це було зроблено. Магія темна, і я вперше помилився про віддалений вплив. Точніше, неправильно зрозумів. Хтось одягнув магічний повідець на Лію, і зроблено це було не так давно. Для цього маг повинен мати можливість контактувати з нею. Одягнути—то він його одягнув, але тоді, активувати не зміг. А сьогодні, коли її дар активувався... Хоча, це можливо, все просто збіглося. Загалом, сьогодні повідець спробували активувати, тому й синці на шиї. У когось є лялька з частинкою Лії і через неї могли керувати нею.

— Могли? — запитала я, швидко обернувшись.

— Я прибрав повідець і прибрав ментальний вплив, що він намагався чинити на тебе. Ця гидота намагалася переповзти на Януша. Точніше, на тобі їх було два і другий призначався твоєму братові. І ось питання, хто з тобою в оточенні має близький контакт.

— У сенсі близький контакт? Якого роду?

— Її однолітки це не можуть бути? — запитав Алекс.

— Вони придурки, але у них тільки пробуджується дар.

— Втішна характеристика. Ні, не діти, їм було б складно приховати таку магію. Вона має своє тло. Навіть у тебе є магічне тло, і воно світле. Хтось досвідчений. Які уроки в тебе в школі?

Я задумалася і переглянулася з мамою.

— Лія зараз відвідує тільки основи магії в школі.

— У тебе ж Юнуру викладає?

— Якби ж! Він перевівся в іншу школу, і я думаю, теж перейти наступного року.

— На іншому кінці міста?! — здивувалася мама.

— Ну і що, там цих імбецилів не буде, і він добре викладає.

— Ліє, стеж за словами! — вигукнула мама.

— Чому він пішов і коли? — запитав Ліріт.

— Не так давно. Три роки тому. Я намагалася в нього дізнатися, він попросив не втручатися. І займається зі мною віддалено.

— А хто в тебе куратор?

— Містер Джонс, — сказала мама, — спокійний, зібраний. Щоправда, Лії він не подобається. Вважає його занадто суворим. Щоправда, нічого такого не помітила.

— Він до тебе торкався? — запитав Ліріт, Алекс зашипів — до руки, наприклад?

— Ем, ні. Ніколи.

— Дивно. А крім школи, є ж якісь заняття.

— Танці, — підказала мама, — але вчительку я добре знаю. Лісова кішечка, емоційна, просто фонтанує емоціями та енергією. І вона точно не темна. І дівчатка від неї в захваті. Вона вміє надихнути, налаштувати на позитивний лад і повірити малечі у свої сили.

— А як зрозуміти, що переді мною темний? — запитала спокійно.