Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

— Дивись у джерело.

Просто кивнула. Вирішила, що на найближчому уроці з магії, перевірю. Пролунав дзвінок у двері. Я трохи сіпнулася, а потім відчула запах піци.

— Так, я замовила, — сказала мама зітхнувши, — Тут уже всі голодні.

Поки піцу заносили і готували чай до неї, мені вручили планшет і попросили подивитися список замовлення. Деякі позиції я просто збільшила в кілька разів.

— Упевнена? — запитала мама.

Я їй показала порожню комору із запасами продуктів.

— Так, ненажерливі у нас хлопчики.

— Зате, улюблені! — крикнув Дерек.

Тільки розсміялася і ми з мамою завершили складати список. Вона оформила замовлення на найближчий час.

— Тобі вже скоро спати, — нагадала матір.

— Школи завтра немає.

— Режим краще не збивати.

Чоловіки тільки посміхнулися, а гості вже почали збиратися додому. Тільки Алекс не хотів іти. Нам дозволили ще погуляти вдома. Повела його до себе в кімнату. Просто сиділи на диванчику. Брати періодично заглядали і дивувалися, що ми просто сидимо, майже весь час в одному положенні. Друг попросив показати мої малюнки.

— У тебе красиво виходить.

— Дякую. А ти на вікні помістишся?

— У якому вигляді?

— Пухнастому, — сказала зніяковіло, — я для малюнка сфотографую тебе.

Підвіконня хоч і велике у мене, але Алекс у нього насилу помістився. Брати, почувши, щось відбувається, тихенько заглянули. Алексу довелося лапи під себе підібрати і то не вийшло зручно лягти.

— Не муч хлопця, — не витримав Ронбер. — Сфотографуй окремо підвіконня й окремо котика, що лежить окремо. Скажімо, на підлозі, в потрібній позі. А на вікні він може хіба що сісти.

Алекс одразу сів і хвостом обвив свої ноги. Я його швидко сфотографувала і підійшла, погладила. Мене лизнули в лоб і почали муркотіти.

— Так, фотомодель, тримай себе в руках.

Кіт тільки фиркнув і зістрибнув на підлогу. Влігся на килимі перед ліжком.

— Лягай на бік, так, щоб тобі було зручно.

Виставила братів і вже укладала котика по—різному і фотографувала. Остання фотографія була крупним планом, морда, що лежить на лапах і дивиться на мене. Було дуже мило. Сфотографувавши, прибрала планшет і перетворилася, підійшла до великої котячої голови, лизнула ніс. Великий шорсткий язик пройшовся по моїй мордочці. Я тихо зафиркала, сміючись. Алекс піднявся і я змогла в дзеркалі порівняти наші габарити. Так, уже під пузом не пройду, хіба що пригнувши голову. У спальню зайшла мама, посміхнулася, дивлячись на нас. Підійшла до дивана і лапою показала на планшет.

— Зрозуміла, позуйте.

Алекс сів, я перед ним. Потім, ми поруч сидимо, лежимо, стикаємося носами.

— Ех, милота, — сказав батько. — Але комусь пора баїньки.

Мене швидко лизнули у вухо і Алекс, не перетворюючись, утік. А я застрибнула на ліжко. Батько погладив по спинці, потім перевернув і полоскотав пузико.

— І в кого ти така худа?

— Дівчинка тому що, — сказала мама сміючись. — Не всім кошенятам бути товстодупими. І хлопчики тоді швидко схудли. І зараз, Лія молодша за хлопчиків при їхньому першому обороті. І ще така крихітка.

Мама показала батькові фотографії. Він тільки зітхнув і подивився на спляче кошеня.

— Я дуже намагаюся не ревнувати. Адже він поводиться, просто зразково правильно. Я бачу, що він не може не бути поруч, його до неї тягне. Але вона на його тлі малятко.

— Тільки зростом і віком. Розумом, вона вже давно доросла, — сказала мама, сумно зітхнувши. — Це так дивно. Коли така маленька, а поводиться як доросла. Я часом помічаю, що вона дивиться на реакцію оточуючих, коли дозволяє собі дитячість. Дивиться, чи не засуджуватимуть і не казатимуть, що вона вже виросла для такої поведінки.