Вайлет Альвіно - Обіцянка, Вайлет Альвіно

Розділ 5.1

Прокидатися не хотілося...але коли я відчула, що поруч зі мною нікого нема, неприємний липкий страх пробудився в середині. Ні, друга я знала давно, і чудово розуміла яка він людина. Сашко нізащо б мене скривдив... але вся ця історія зі зрадою й раптовим весіллям... з'явилася якась невпевненість. Я підвелася з ліжка я побачила на підлозі його сорочку.

Шалена думка проскочила в голові. 

Завжди мріяла хоч раз у житті виглядати як дівчина із фільму в чоловічій сорочці на голе тіло. Я одягнула її й пішла шукати друга, а заразом й мого чоловіка. І звичайно він був поруч, нікуди від мене не втік. Просто був на кухні й готував сніданок... в одних боксерах і фартуху. 

Хі-хі 

Зійшлися два герої фільму.

Я зупинилася в дверях і з насолодою спостерігала за ним. Виявляється чоловік на кухні - це дуже сексуально, особливо в такому вигляді. Я ще не була впевнена як вся ця наша витівка працюватиме, але точно знала що подібна картинка має бути в нашому сімейному житті регулярно.

- Ох ти ж! - ледь не впустив сковорідку з рук, коли побачив мене. Напевно варто образитися.

- Я така страшна? - Склала руки на грудях і вдавано незадоволено чекала на відповідь.

Сковорідка в бік... І він стрімко наближається до мене, щоб обійняти й шепнути на вухо, те що я так хотіла б почути.

- Ти прекрасна...і зваблива... дуже...

В середині розпалюється полум'я від його слів, і про сніданок зовсім не хочеться думати...

А ще його губи так близько, і стають все ближче... 

Так тягуче...

Повільно...

І так жадано...

 

ДЗИНЬ! ДЗИНЬ!

 

- Гррр, - я натурально заричала. Рівень мого невдоволення за те що мене позбавили таких бажаних губ просто зашкалював. А от Сашкові здається було смішно. Хоча то він напевно з мене й моєї реакції сміявся.

- Гляну хто... 

- Там твій...колишній, - тихо сказав він. - Вам напевно варто поговорити, - Саша вже зробив декілька кроків в бік кімнати, але я схопила його за руку й зупинила.

- Ні. Хай бачить все як є. Мені не має що приховувати. Я, як-не-як, заміжня жінка, - і гордо підняла голову, чим викликала в нього ще один смішок.

Двері відчиняв Саша...

- Аліно...поясн..., - почав він з порогу навіть не дивлячись хто відчиняє двері. Та варто йому було підняти голову - слова закінчилися...

Так, картина постала перед ним просто дивовижна...

Саша в фартусі майже на голе тіло і я в його сорочці... Про безлад у мене на голові й заціловані губи я взагалі мовчу...

- Що тут відбувається?! - скрикнув мій колишній наречений. І голос в нього був такий писклявий в цей момент, що мені аж вуха заклало.

- Любий, - повернулася я до свого законного чоловіка, що по-свійськи мене обіймав, - а що тут відбувається?

- Не знаю, кохана, - і хоч це було частиною жарту, серце у мене в цей момент ледь не вистрибнуло з грудей, - ходять тут всякі, заважають молодятам насолоджуватися один одним.

- Хм, які неввічливі люди так вчиняють? - Награно обурилася я, при цьому дивилися ми лише один на одного, повністю ігноруючи неприємного індивіда у нас у дверях.

- Ти що з глузду з'їхала! Аліно! Що за цирк ти влаштувала?! - визвірився колишній, намагаючись мене схопити.

І я вже хотіла йому розповісти в якому напрямку йому слід рухатися,  але виявилося, що чоловік бажає захистити мою честь і гордість.

- А тепер слухай сюди, - Саша загородив мене собою від цього гада. - Ти своє щастя просрав. Не треба було зраджувати.

- Але...

- Ніяких виправдань. Не цінуєш? Ось і маєш. А тепер ми разом будемо будувати своє щастя. І повір мені, я не буду таким дурнем як ти... Зрозумів? М?

- То...то ви...що серйозно...разом? - все дивився то на мене, то на Сашка, і очевидно ніяк не міг повірити, що я так швидко його замінила.

- Ми одружилися. А все інше тебе не стосується, - якось навіть загрозливо сказав друг.

- Так, і сподіваюся більше ніколи тебе не побачити! - крикнула йому навздогін. 

Все. 

Здимів. 

А завдяки Сашкові, й сліду не залишив.

Двері тихенько зачинилися і ми залишилися на одинці...

Здається, прийшов час поговорити...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍