Julia Shperova - Хімера, Julia Shperova

Елінор сумнівалася чи продовжувати розповідь, але Джеймс мовчки чекав на продовження і вона знову заговорила.

- Френсіс вважає, що не варто тобі розповідати про все, бо ти зненавидиш нас, а це сильно завадить нам допомагати вам, але інакше зненавиджу себе я. Я так не можу, - зізналася вона з гіркотою в голосі.

Джеймс, до кінця не розуміючи що саме він робить, обійняв її. Елінор мовчазно сховала обличчя на його грудях. Він знав, вона чула, як швидко билося його серце і від цього воно стукало ще сильніше. Він згадав, як бачив Пітера і Марісу, що стояли в такій же позі, і в нього перехопило подих.

Йому вдалося крадькома погладити її волосся і обійняти ще сильніше, а в голові билася лише одна думка, аби час зупинився.

За кілька хвилин Елінор все ж таки заспокоїлася, обережно вивільнилася з обіймів і глянула в очі Джеймсу. В них не було страху чи неприязні. Зітхання вихопилося з вуст зненацька. Її алебастрова шкіра та блакитні очі в обрамленні довгих пухнастих вій опинилися так близько. Майже як у його снах.

- Учора Френсіс сказав мені, що ваше життя нескінченне.

- І ти вирішив, що це може означати лише одне. Тебе це дуже непокоїть, чи не так?

- Ентоні говорив так само. Що він безсмертний і ніщо не може вбити його. Тому я і... Але ти кажеш, ви не горгули, і не маги. Хто ж ви? І чому ви безсмертні? Ви вампіри?

Дівчина заперечливо похитала головою. Вона не намагалася відсунутися і Джеймс не волів зруйнувати цей чудовий момент; він стояв майже не рухаючись і не дихаючи.

- Не неси дурниць, - вона закусила нижню губу, наче шкодувала про різку відповідь. - Це непросте питання. Принаймні для мене. І я не знаю, як тобі на нього відповісти. Вибач, можливо, одного разу мені вистачить сміливості розповісти тобі і про це теж, але не сьогодні.

- Сподіваюся, я все ж таки доживу до цього моменту, - спробував пожартувати Джеймс, але Елінор не посміхнулася.

Джеймсові раптом знову захотілося притиснути її до себе, заспокоїти та пообіцяти, що все буде гаразд. Але натомість він відпустив її руки і сказав зовсім інше.

- Головне, що тепер ми знаємо, що Тоні - злісний горгул на побігеньках когось ще моторошнішого за Дарко і явно бажаючого мене вбити. І так, я ж хімера, яка може всіх вбити, і за якою полюють всі кому не ліньки.

Його голос зовсім не тремтів, але Джеймс знову побачив ту дивну гримасу на обличчі Елінор і не зміг розгадати їй. Вона помітила його подив, але пояснила його по-своєму.

- Голова ще болить?

- Ні. Ні, я просто подумав, як у Тоні це вийшло? Я маю на увазі, вийти на мисливців. Стати одним із них.

Елінор коротко видихнула. Вона дивилася на Джеймса з дивним виразом, наче мала зізнатися у чомусь неприємному.

- Я не можу це приховувати. Ти повинен знати. Мені так соромно перед Пітером. Я боюся подивитися йому у вічі - раптом він зрозуміє, що це ми не вберегли його батька?

Джеймс завмер у напрузі.

- Про що ти говориш?

- Все почалося з того, що містер Робустсон дізнався, що це Ентоні вбив старого МакАдамса, Джеймсе. І твій дядько позбувся містера Робустсона перш ніж той зміг вказати на нього.

Від безсилої люті і шоку Джеймс зміг вичавити з себе лише кілька слів.

- Не може бути. Як?!

Він мимоволі затримав подих, побоюючись повірити в почуте. Елінор відчула це і продовжила розповідь, намагаючись говорити коротко, не бажаючи поранити його ще більше.

- Ми відстежили цю історію до моменту, коли Ентоні вбив Дональда МакАдамса, людину, причетну до смерті твоїх бабусі з дідусем.

У голові Джеймса спливли уривки спогадів. Ентоні говорив про це під час їхньої зустрічі в лісі.

- Так, Тоні згадував щось про це того вечора. Але тоді я не зрозумів про що мова.

Елінор кивнула його словам. Вона виглядала напруженою до кінчиків пальців і боялася сказати зайве, щоб не налякати Джеймса ще більше.

- МакАдамс винний у смерті...він підвозив твоїх бабусю і дідуся на своєму автомобілі багато років тому і вони потрапили в дорожню пригоду. Довести, що він був винен у твоїй аварії, не вдалося. Вижив тільки МакАдамс і залишився безкарним, відбувся невеликим штрафом. Його сім'я, напевно, заступилася за нього тоді, але ми не знаємо напевно. Його сестра була хранителем, її звали Донна Хейз.

- Дружина містера Хейза? - Брови Джеймса поповзли вгору.

- Так. Її вбив Дарко, і Ентоні, знаючи про всі ці загадкові смерті, вирішив убити Дональда МакАдамса, помститися тому за своїх батьків, і обставити все так, ніби це справа рук того ж убивці, що полював на всі інші жертви. Видав себе за Дарко, сам того не знаючи.

- І йому це вдалося.

- Саме так, нам не слід було недооцінювати його. 

Дівчина кинула оцінюючий погляд на хлопця, перевіряючи, чи він все ще в змозі слухати. 

- Поки ти лежав в лікарні після того випадку на скелі, Ентоні скористався кілька разів твоєю автівкою. В один з тих разів, він їздив до МакАдамсів додому. Вночі. Коли ти повернувся і твій батько влаштував вечірку з Робустсонами - містер Абелар, вочевидь, побачив дані GPS. Ми так вважаємо, бо ми самі знайшли ту ж саму поїздку. Того вечора він провів багато часу біля Інфініті. Хтозна як він додумався до решти. Може, просто зіставив час вбивства з даними поїздки.