Влад Вірт - Хроніки Загрії: Туманний світ, Влад Вірт

— Тільки спробуй заіржати, — зло тягне Варлакс, зі спотвореною в гніві гримасою, але саме після цих слів, у Ведмедя починається відверта істерика.

Варлакс, не довго думаючи, хапає обидві свої сокири й насувається на Ведмедя.

— Ану стояти, — лунає владний голос Альбіноса. — У нас немає часу на ваші хлопчачі суперечки. Алія, якщо ти хочеш і далі керувати загоном, то повинна навчитися приборкувати вдачу цих двох диких жеребців. Варлакс, пам’ятається, хтось кричав, як не бажає моєї смерті, але якби ви влаштували тут бійку, монгри неодмінно зреагували на всіх нас. Говорити про шанси вижити, будемо? Ні, мовчите?

Аліє, продовжуй, а то ми до вечора нічого не встигнемо.

Варлакс із Ведмедем понуро опустили голови та й так і продовжили стояти, не сміючи підняти їх, допоки Алія не подала команду до дії.

Пригинаючись, ми обережно підібралися до монгрів на відстань сотні кроків. Саме із цієї дистанції починала працювати навичка Варлакса.

Подавши умовний сигнал, стали чекати, поки Рааль атакує ящера.

Кілька хвилин нічого не відбувалося, а потім ми почули лютий рев та побачили Рааля, з якого злетіла «пелена світла». Хлопець зістрибнув із монгра на землю та стрімголов помчав уперед, ведучи за собою ящера. Послушник спочатку було приєднався до погоні, але кроків через десять застиг кам’яною статуєю, обернувся й знехотя, попрямував у наш бік.

— Я не зможу довго його контролювати, — напружено проговорив Варлакс. — У нього дуже високі показники ментальної сили, з кожним ударом серця, наш зв’язок стає тоншим.

— Оточуємо, і за моєю командою атакуємо, — реагує на слова здорованя Алія.

Підбігши, ми взяли монгра в кільце й немов справжні охоронці продовжили йти поруч.

Я нарахував не більше десяти ударів серця, коли почув хрип Варлакса:

— Усе, — воїн похитнувся, але встояв, хапаючись руками за голову.

— Бий, — прокричала магеса й першою продірявила мечем плащ жертви. Одночасно з нею в балахон Послушника встромив обидва свої клинки Мірг. З невеликим запізненням до загальної екзекуції долучилися я і Дангор, а на останок, на вкриту капюшоном голову тварюки, опустилася масивна булава Ведмедя. Після такого потужного удару супротивник склався, немов картковий будиночок.

Я з підозрою покосився на монгра, точніше те, що від нього залишилось. На землі лежала безформна маса, що являла собою лахміття балахона з якого в усі сторони стирчали жовті кістки. Цілим залишився лише пояс, обвішаний металевими знаряддями тортур.

Алія та інші виглядали не менш здивованими, вони розгублено переглядались і в очах кожного читалось  — це все?

Мабуть, прочухан Леворда пішов Алії на користь, оскільки дівчина першою помітила неправильність того, що відбувається, а головне, відсутність законної винагороди.

— В сторону, — скомандувала магеса. 

Ми одразу кинулися в розсипну, немов дітвора, яка намагається ухилитися від укусу оскаженілої собаки. Одночасно у тварюку, що почала подавати перші ознаки життя, влетіла чималих розмірів вогняна куля, створена нашвидкуруч магесою.

Послушника огорнуло полум’я, і в цю ж мить пролунав істеричний сміх, що тривав доти, доки вогонь не зійшов нанівець. При цьому балахон залишився абсолютно не обпаленим. Втім, прожив він не так уже й довго, тканина з тріском розірвалася, демонструючи нам справжній вигляд монгра — кістяний людський череп, очниці якого були заповнені смарагдовим полум’ям.

Знизу черепа розмістилося шість кістяних лап, розкинутих у сторони на зразок павучих. Зверху на черепі розмістилося п’ять анатомічних скелетів без ніг і голови, зате з руками, що в півтора раза довші, ніж у звичайної людини. У своїх долонях вони міцно стискали знаряддя для розв’язування людських язиків, що донедавна висіли на поясі.

— Оце виродок, — задумливо промовив Ведмідь і одразу ж поплатився за свої слова. Позаду здорованя з’явився величезний металевий саркофаг. Його стулки відчинилися, показавши нам розташовані всередині гострі п'ятдесятисантиметрові шипи. Ми навіть нічого не встигли прокричати Ведмедю, як звідти вислизнули щільні ремені, обплітаючи здорованя по руках і ногах, а потім потягли в саркофаг, який, впіймавши жертву, одразу ж зачинився й зник під землею.

— Ван-шот, — подумки промовив я, підскакуючи впритул до кістяного монгра. Кігтем відбиваю удар його лапи, присідаю, приймаючи на щит виделку єретика й направляю кіготь у палаючу смарагдом зіницю.

Я пам’ятаю урок, отриманий у підземеллі ристалища. Вразити очну ямку — найвірніший спосіб перемогти кістяного монгра, от тільки кіготь впирається в рогову пластину, що закриває око. Монгр одразу контратакує й удар лапи відкидає мене на десяток кроків назад.

Зверху в Послушника б’є кілька потужних блискавок, а слідом за ними летять три вогняні кулі, але жодного ефекту це не дає.

— Тварюка не вразлива до магії, — зло шипить Алія. Закликає меч, бере в другу руку невеликий трикутний щит, який до цього висів у неї за спиною, і переходить у ближній бій. Ззаду атакує Мірг, закручуючи сталевий вихор двома гострими полуторними клинками. Дангор орудує сокирою, намагаючись підрубати кінцівки монгра, до нього приєднується Варлакс, який частково відновив сили після «стріли купідона».

У відповідь протяжно свистить кішка-дев’ятихвостка, щедро полосуючи броню Варлакса й залишаючи на ній глибокі вм’ятини. Чингісхан змушений перейти в глуху оборону, використовуючи, як щит, свої сокири із широкими лезами.

Дангор, відбивши щитом удар кістяної лапи, різко підскакує до тварюки й, рубанувши від низу до верху, відсікає кисть із батогом, даючи Варлаксу час перевести дух. Але наступної миті щит лікаря потрапляє в тиски металевих кліщів, котрі одразу нагрівають його до білої окалини.

Дангор із криком висмикує руку з кріплення щита, а потім різко відстрибує назад, намагаючись ухилитися від власного ж щита, яким монгр б’є на відмах.

На жаль, але це останнє, що встигає зробити лікар. Не довго думаючи, тварюка жбурляє щит у Дангора і збиває його з ніг так, що той розпластується на траві. У цей момент з-під землі вилазять п’ять кістяних рук, хапають Дангора за голову, руки та ноги й різко розходяться в сторони, розриваючи бідолаху на шматки.