Айрін Сторі Irene Story - Лялька, Айрін Сторі Irene Story

Розділ 99

Судове засідання вже мало розпочатись, але всі чекали на появу судді. Елені не подобалось, що процес затягується. Чим пізніше вони почнуть, тим більше буде можливостей в Сандри та її адвоката придумати відмовки та причини для перенесння слухання.

- Елено?

До неї підійшов Федеріко.

- Що?

- Мені прийшло повідомлення, що було скоєно замах на життя Олівії.

- ЩО?!

- Тихо. Ніхто не має знати про це, особливо Альдо.

- Тепер ти вирішив подумати про почуття Альдо?

- Нам не потрібен той хаос зараз.

- Вона жива?

- Так. Вона була з охороною. Повезло, що вона не встигла доїхати до своєї доньки. Інакше зловмисник чи зловмисники дізнались, де Олівія з дитиною мешкають.

- Це сталось на дорозі?

- Посеред траси. Хотіли напевно підлаштувати аварію, наче нещасний випадок. Добре, що один з наших людей був за кермом - він зміг уникнути зіткнення. Також ми на всяк випадок видали Олівії та всій охороні бронежилети.

- В них стріляли? Який жах!

- Так, але влучили по автомобілю, пробивши одне колесо. Через це транспорт якраз і повело на зустрічну смугу.

- Номер автомобіля відслідкувати?

- Не зареєстрований. І це не дивно. Хтось знає про існування Олівії. І що вона важливий свідок також.

- Це якраз і дивно. Адже вона вже надала свідчення. Який сенс її тепер усувати? А щодо існування... Дещо незрозуміле сталось під час допиту Олівії.

- Що саме?

- Коли ми вийшли на перерву, до мене на вулиці почали чіплятись журналісти.

- І що? Таке весь час відбувається, коли хтось, хто займається цією справою, виходить з відділку.

- Ти мене не дослухав, Федеріко. Хтось з натовпу спитав, чи буде свідчити син проти матері. А потім ще хтось: чи буде донька Сандри надавати свідчення. Але я не пам’ятаю, був це один і той самий голос чи ні.

- Чому ти не сказала одразу? Ми б перевірили по камерах.

- По-перше, їх там було багато. А, по-друге, я просто подумала, що мені здалось від перевтоми.

- І після цього на Олівію скоїли замах. Можливо, тобі і не здалось, Елено.

- То де зараз Олівія?

- Її оглянув лікар, чи немає струсу, тому що автомобіль кидало зі сторони в сторону. А тепер її везуть назад до нас у відділок.

- Це безпечно?

- Це єдине, що ми зараз можемо запропонувати.

- А що з її донькою?

- До неї направили патрульний автомобіль. Або побудуть з нею на місці, або ж привезуть сюди. Це вже за її бажанням.

- Скільки їй років?

- Майже двадцять. А що?

- В тебе є її фото?

- Що таке, Елено?

- Просто покажи мені, будь ласка, фото, якщо воно в тебе є.

Федерфко знайшов серед документів фото Олівії з донькою. І думки Елени щодо цього справдились – це була Люсі Мартінез. Вона проходила практику під керівництвом сеньйора Марчена. Але на фото дівчина була без окулярів та мала світле волосся. Люсі Мартінез була насправді Олівією Морено – донькою Олівії Марчена, сестри Альдо, яка переховувалась під їм’ям Офелія Морено.

- Що хочеш роби, Федеріко, але перенось судове засідання!

- Що сталось? Що ти побачила?

- Олівія їде у відділок, чи не так? А патруль до неї додому? Патруль нікого там не знайде. І, звісно, все так вдало склалось! Напевно Олівія і не знає, що ти відправив патруль?

- Звісно, що не знає. Але я нічого не розумію! Пояснити можеш?

- Де Сандра? Тут?

- Так.

- Збільш кількість охорони. І в жодному випадку не відвозьте її у відділок. Я знайду Альдо.

- Елено!

- Федеріко, ти можеш мені просто так зараз повірити і зробити, як я попросила? Я все поясню, обіцяю.

Федеріко лише стверджувально кивнув головою і пішов домовлятись про перенесення засідання. А в Елени в голові почав складатись пазл.

- Елено!

- Що, Федеріко? Ти домовився?

- Не встиг. По внутрішньому зв’язку повідомили про замінування будівлі. Зараз нас будуть всіх виводити. І здогадайся, що попросять зробити?

- Відвезти Сандру Марчена назад у відділок.

- Бінго.

- Ти не бачив Альдо?

- Ні, Марчена не з’являвся ще.

Елена і Федеріко вже вийшли з будівлі та зупинились поруч з бусом, який мав довезти Сандру Марчена до відділку. Коли її посадили в ввтомобіль, Елена почала вмовляти конвоїрів не їхати нікуди.

- У нас є певний протокол дій. Ми не можемо перебувати на відкритому просторі з підозрюваним довгий час.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍