Стівен Вайнберг - Пояснюючи світ

Tribute to Galileo in Padua, International Symposium a cura dell’Universita di Padova, 2–6 dicembre 1992, Volume 4 (Edizioni LINT, Trieste, 1995). Статті англійською мовою J. MacLachlan, I. B. Cohen, O. Gingerich, G. A. Tammann, L. M. Lederman, C. Rubbia, and Steven Weinberg; див. також L’Anno Galileiano.

Gregory Vlastos, Plato’s Universe (University of Washington Press, Seattle, 1975).

Voltaire, Philosophical Letters, trans. E. Dilworth (Bobbs-Merrill Educational Publishing, Indianapolis, Ind., 1961).

Richard Watson, Cogito Ergo Sum – The Life of René Descartes (David R. Godine, Boston, Mass., 2002).

Steven Weinberg, Discovery of Subatomic Particles, rev. ed. (Cambridge University Press, Cambridge, 2003).

–, Dreams of a Final Theory (Pantheon, New York, 1992; передрук із новою післямовою, Vintage, New York, 1994).

–, Facing Up – Science and Its Cultural Adversaries (Harvard University Press, Cambridge, Mass., 2001).

–, Lake Views – This World and the Universe (Harvard University Press, Cambridge, Mass., 2009).

Richard S. Westfall, The Construction of Modern Science – Mechanism and Mechanics (Cambridge University Press, Cambridge, 1977).

–, Never at Rest – A Biography of Isaac Newton (Cambridge University Press, Cambridge, 1980).

Andrew Dickson White, A History of the Warfare of Science with Theology in Christendom (Appleton, New York, 1895).

Lynn White, Medieval Technology and Social Change (Oxford University Press, Oxford, 1962).

Примечания

1

Як зазначає у своїй роботі «Всесвіт Платона» Ґреґорі Властос (Gregory Vlastos, Plato’s Universe, University of Washington Press, Seattle, 1975), прислівникову форму від слова kosmos використовував Гомер у значенні «соціально прийнятний» та «морально відповідний». В англійській мові таке використання збереглося в слові «косметичний». Її використання Гераклітом відображує елліністичне уявлення, що світ є приблизно таким, яким він і має бути. Також це слово з’являється у близьких за значенням поняттях «космос» та «космологія». (Тут і далі прим. перекл., якщо не зазначено інше.) Повернутися

2

Фактично (як розглянуто в технічній примітці 2), хай там що не довів Теєтет, «Начала» насправді не доводять, що є лише п’ять можливих випуклих правильних тіл. «Начала» справді доводять, що для правильних багатогранників є лише п’ять комбінацій числа сторін кожної грані поліедра та числа граней, що зустрічаються в кожній вершині, але не доводять, що для кожної комбінації цих чисел є лише один можливий випуклий правильний поліедр.

Повернутися

3

Давньогрецьке слово κίνησις, яке зазвичай перекладають як «рух», насправді має більш загальне значення, що стосується будь-якої зміни. Тому класифікація видів причин Арістотеля підходить не лише до зміни положення, але й до будь-якої зміни. А от давньогрецьке слово φορά стосується конкретно зміни положення, і його зазвичай перекладають як «переміщення».

Повернутися

4

Переклад Максима Стріхи. З майстерні художнього перекладу. (Прим. перекл.)

Повернутися

5

Переклад Юрія Лісняка. В. Шекспір. Зібрання творів у 6 томах. Том 2. – К.: Дніпро, 1986. (Прим. перекл.)

Повернутися

6

У Стародавньому світі загалом припускали, що коли ми щось бачимо, то світло переміщується від ока до об’єкта, неначе зір – це різновид доторку, що змушує нас тягнутися до того, що ми бачимо. Надалі я визнаватиму за належне сучасне розуміння: ми бачимо тому, що світло переміщується від об’єкта до ока. На щастя, щоб аналізувати відбиття та заломлення, не важливо, у який бік рухається світло.

Повернутися

7

«Пробірник» – це полеміка Ґалілея з його опонентами-єзуїтами, що набуває форми листа до папського камерарія Вірджиніо Цезаріні. Як ми побачимо далі в розділі 11, у «Пробірнику» Ґалілей виступав проти правильного погляду Тіхо Браге та єзуїтів, що комети більш далекі від Землі, ніж Місяць (наведена тут цитата взята з перекладу Моріса A. Фінок’яро у книжці The Essential Galileo, Hackett, Indianapolis, Ind., 2008, p. 183).

Повернутися

8

П’єр Ґассенді був французьким священиком та філософом, який намагався примирити атомізм Епікура та Лукреція з християнством.

Повернутися

9

Переклад Бориса Тена. Гомер. Іліада. – Харків: Фоліо, 2006. (Прим. перекл.)

Повернутися

10

Точніше кажучи, це відомо як синодичний місячний місяць. 27-денний період, за який Місяць повертається до того самого положення відносно нерухомих зірок, відомий як сидеричний місячний місяць.

Повернутися

11

Це не відбувається щомісяця, бо площина орбіти, якою Місяць рухається навколо Землі, трохи нахилена до площини орбіти Землі навколо Сонця. Місяць двічі перетинає площину орбіти Землі кожного сидеричного місяця, але затемнення відбувається під час повного місяця, коли Земля перебуває між Сонцем та Місяцем, лише приблизно раз на кожні 18 років.

Повернутися

12

Рівнодення – це момент, коли Сонце в його русі серед зірок перетинає небесний екватор. Говорячи сучасною мовою, це момент, коли лінія від Землі до Сонця стає перпендикулярна до земної осі. У точках Землі з різною довготою цей момент спостерігається в різний час доби, тому в даті, коли різні спостерігачі повідомляють про рівнодення, може бути одноденна розбіжність. Те саме стосується й фаз Місяця.

Повернутися

13

O. Нейґебауер у роботі «Історія стародавньої математичної астрономії» (O. Neugebauer, A History of Ancient Mathematical Astronomy, Springer-Verlag, New-York, 1975, pp. 1093–94) стверджував, що міркування Арістотеля про форму земної тіні на Місяці не переконливі, бо нескінченне різноманіття форм Землі та Місяця дало б таку саму криволінійну тінь.

Повернутися

14

Семюел Еліот Морісон цитує цей аргумент в своїй біографії Колумба (Admiral of the Ocean Sea, Little Brown, Boston, Mass., 1942), щоб показати, усупереч дуже поширеному припущенню, що ще до відплиття Колумба було добре відомо, що Земля – це сфера. Суперечки при кастильському дворі щодо підтримки запропонованої експедиції Колумба стосувалися не форми Землі, а її розміру. Колумб вважав Землю достатньо маленькою, щоб він міг дійти під вітрилами від Іспанії до східного узбережжя Азії, не вичерпавши запаси їжі та води. Щодо розміру Землі він помилявся, але, як ми знаємо, був врятований неочікуваною появою Америки між Європою та Азією.

Повернутися

15

У творі «Про підрахунок піщинок» є дуже цікаве зауваження Архімеда, що Арістарх виявив, що «Сонце займає близько 1⁄720 частини зодіаку» (The Works of Archimedes, пер. T. L. Heath, Cambridge University Press, Cambridge, 1897, p. 223). Тобто кутовий розмір видимого із Землі диска Сонця становить 1⁄720 від 360°, або 0,5°, що недалеко від правильного значення в 0,519°. Архімед навіть заявив, що підтвердив це власними спостереженнями. Але, як ми вже бачили, у своїй роботі, що дійшла до нас, Арістарх визначив величину кута, який утворює диск Місяця, як 2° і