Франко І. Я. - Перехресні стежки, Франко І. Я.

Вагмана. Та він, не дожидаючись навіть акту оскарження, повісився в своїй келії.

Вийшовши з тюрми, Євгеній зараз на другий день зголосився в бюрі пана старости.

- А, пан меценас! Вітаю! - з вимушеною чемністю вітав його староста.- Запевняю вас, мені страшенно прикро було... ота фатальна помилка... Але, признають пан меценас, обставини зложились були так... Ну, та я рад, дуже рад, що все вияснилося і що будемо знов мати приємність...

І він щиро потрясав Євгенієву руку.

- Дуже вдячний пану старості за гуманні почуття,- спокійно мовив Євгеній.- Але у мене до пана старости одна просьба.

- О, прошу, прошу! Чим можу служити?

- Пан староста винні мені маленьку регабілітацію.

- Я? Пану?

- Так. Пан староста були так ласкаві асистувати при моїм арештуванні в часі віча. Думаю, що се не буде з мого боку нічим несправедливим, коли попрошу пана старосту - перед таким самим вічем, прилюдно вернути мені честь і заявити урядово...

- Але ж, пане, се не моя річ! - скрикнув староста.

- Розумію. Се буде трошка некорект. Але власне лиш остільки, оскільки некорект було поступування пана старости при моїм арештуванні. Надіюсь, що гуманність пана старости виявить себе тут вповні. Інакше мусив би я вжити інших, правних способів. Ось тут маю честь вручити пану старості донесення про віче, яке скликаю на слідуючий торговий день до Вигоди. Надіюсь, що перешкод сим разом не буде ніяких.

Євгеній чемно вклонився і вийшов. А пан староста довго потім ходив по своїй канцелярії, тер рукою чоло, фукав і плював, розкладав руками і воркотав щось сам до себе, вкінці з резигнацією кинувся на свій урядовий фотель і зітхнув важко:

- Чорт його візьми! Чи сяк зроблю, чи так, а ордер пропав напевно!

 

 

 

___________

 

 

До двадцятого тому Зібрання творів І. Франка у п’ятдесяти томах входять оповідання, написані в 1896-1898 рр., та повість «Перехресні стежки». Деякі твори («Свинська конституція», «Острий-преострий староста», «Мій злочин») мають два авторські тексти - німецькою та українською мовами.

 

 

ПЕРЕХРЕСНІ СТЕЖКИ

 

 

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1900, т. IX, кн. 1, с.18-38; кн. 2, с. 138-164; кн. 3, с. 253-272; т. X, кн. 4, с. 51-71; кн. 5, с. 157-176; кн. 6, с. 281-301; т. XI, кн. 7, с. 55-76; кн. 8. с. 164-189; кн. 9, с. 299-321; т. XII, кн. 10, с. 50-79; кн. 11, с. 158-202; кн. 12, с. 281-329.

Того ж року повість вийшла окремим виданням: Іван Франко. Перехресні стежки, повість, видання редакції «Літературно-наукового вісника», 1900.

Подається за виданням 1900 р.

Наявний тут різнобій у написанні прізвищ, імен окремих персонажів і назв місцевості виправлено відповідно до авторського написання у більшості розділів (Зільберглянц на Рессельберг, Ганусенька на Орися, Бабківці на Бабинці).

Порівняно з текстом першодруку, у виданні 1900 р. зроблено ряд змін мовностилістичного і змістового характеру, що зводяться в основному до розширення чи доповнення окремих сцен, заміни одних слів іншими. Нижче наводимо ці зміни.

 

Першодрук у ЛНВ. Сторінка 265:

 

Потім машинально роздягся і заснув

 

Наше видання. Сторінка 265:

Потім машинально роздягся і потонув у якесь важке забуття.

 

Першодрук у ЛНВ. Сторінка 278:

 

Мені треба поговорити з о. Зацерковним

 

Наше видання. Сторінка 278:

 

Мені треба поговорити з о. Зваричем

 

Першодрук у ЛНВ. Сторінка 286:

 

облягає цілими колюмнами села

 

Наше видання. Сторінка 286:

 

облягає цілими таборами села

 

Першодрук у ЛНВ. Сторінка 291:

 

і роблю щохвиля концесії свинству

 

Наше видання. Сторінка 291:

 

і роблю щохвиля концесії підлоті

 

Першодрук у ЛНВ. Сторінка 291:

 

і коли те свинство

 

Наше видання. Сторінка 291:

 

і коли те болото

 

Першодрук у ЛНВ. Сторінка 348:

 

хлопських 60000 зр.

 

Наше видання. Сторінка 348:

 

хлопських 80000 зр.

 

Першодрук у ЛНВ. Сторінка 349:

Немає

 

Наше видання. Сторінка 349:

 

- У-га! Скрип-скрип! Скрип-скрип! - передразнював він якось злобно і гірко.- І ночі їм нема. Чи завтра весілля, чи страшний суд

 

Першодрук у ЛНВ. Сторінка 350:

 

Барац говорить звільна, вперши очі

 

Наше видання. Сторінка 350:

 

Баран говорив швидко, вперши очі

 

Першодрук у ЛНВ. Сторінка 352:

 

Немає

 

Наше видання. Сторінка 352:

 

Найближчі вулиці, облиті місячним світлом, були пусті. Де-де на розі вулиці блимала жовтавим світлом лампа. Де-де в шинках світилися вікна, і відтам лунали крики та співи; далеко по передмістях переливалися голоси померзлих колядників, що попід вікнами за цента витягали звісну щедрівку:

 

Nowy rok nasyaje,

Ochoty dodaje - hej nam, hej!

Kolęda, kolęda, kolęda!

 

Першодрук у ЛНВ. Сторінка 374:

 

і, обговоривши з ними справу терміну і порядку дневного віча...

 

Наше видання. Сторінка 374:

 

і, обговоривши з ними справу реченця і дневного порядку віча...

 

Першодрук у ЛНВ. Сторінка 379:

 

минуло вже двадцять літ

 

Наше видання. Сторінка 379:

 

минуло вже звиш