Іван Франко - Фарбований лис

Книжечка «Фарбований лис» Івана Франка була написана у 1899-му році. Вона увійшла до збірки «Коли ще звірі говорили» і стала однією з найвідоміших робіт видатного українського письменника. У формі казки автор розповідає про те, до чого може привести нечесний спосіб життя (іноді про це варто згадувати і дорослим, а не лише дітям).

Центральною дійовою особою став хитрющий лис, якого звати Микита. Був він такий хвалько, що й сам вірив у ті історії, які розповідав. Але того разу, коли герой вирішив зробити дуже негарний вчинок, доля його за це і покарала. Як саме це було, можна дізнатись, якщо читати онлайн книгу «Фарбований лис» Івана Франка українською мовою на нашому сайті.

Та пригоди на цьому не закінчились. Хитрун зумів викрутити ситуацію на свою користь так, що ніхто і не здогадався одразу, що це він. Микита навіть на царя звірів перетворився. Почувався він у такому статусі дуже добре. Та будь-який обман рано чи пізно розкривається.

Ох і непереливки ж буде лису, коли правду про нього звірі лісові дізнаються! А хто хоче знати, яка доля його чекає, може скачати книгу «Фарбований лис» Івана Франка безкоштовно, без реєстрації та sms (смс) у форматах: fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (єпаб). Це та класика дитячої літератури, яка залишається цікавою і дорослим, тому читати її можна всією родиною.

«Фарбований лис» – літературна казка Івана Франка, яка відзначається динамічністю сюжету, живим гумором і глибиною ідеї. Головним героєм є хитрий лис Микита, який усього в житті досягав обманом. Навіть потрапивши у діжку з блакитною фарбою під час втечі від собак, він зміг обдурити всіх звірів, прикинувшись чудернацьким синім царем. Але рано чи пізно усе таємне стає явним, а обман розкривається. Автор наголошує на тому, що брехнею у світі не проживеш – вона лише погубить.

Жив собi в однiм лiсi Лис Микита, хитрий-прехитрий. Кiлька разiв гонили його стрiльцi, травили його псами, заставляли на нього залiза[1] або пiдкидали йому затруєного м'яса, нiчим не могли йому доїхати кiнця. Лис Микита кпив[2] собi з них, оминав усякi небезпеки, ще й iнших своїх товаришiв остерiгав. А вже як вибрався на лови – чи то до курника, чи до комори, то не було смiлiшого, вигадливiшого та спритнiшого злодiя над нього. Дiйшло до того, що вiн не раз у бiлий день вибирався на полювання i нiколи не вертав з порожнiми руками.

Се незвичайне щастя i та його хитрiсть зробили його страшенно гордим. Йому здавалося, що нема нiчого неможливого для нього.

– Що ви собi думаєте! – величався вiн перед своїми товаришами. – Досi я ходив по селах, а завтра в бiлий день пiду до мiста i просто з торговицi Курку вкраду.

– Ет, iди, не говори дурниць! – уговкували його товаришi.

– Що, дурниць! Ану, побачите! – решетився Лис.

– Побачимо або й не побачимо. Там пси купами по вулицях ходять, то вже хiба б ти перекинувся в Блоху, щоб тебе не побачили i не роздерли.

– От же побачите, i в Блоху не перекинуся, i не роздеруть мене! – товк своє Лис i поклав собi мiцно зараз завтра, в сам торговий день, побiгти до мiста i з торговицi вхопити Курку.

Але сим разом бiдний Микита таки перечислився. Помiж коноплi та кукурудзи вiн залiз безпечно аж до передмiстя; огородами, перескакуючи плоти та ховаючися мiж яриною, дiстався аж до серед мiстя. Але тут бiда! Треба було хоч на коротку хвильку вискочити на вулицю, збiгати на торговицю i вернути назад. А на вулицi i на торговицi крик, шум, гармидер, вози скриплять, колеса туркочуть, конi гримлять копитами, свинi квичуть, селяни гойкають – одним словом, клекiт такий, якого наш Микита i в снi не бачив, i в гарячцi не чував.

Залiзо – пастка.

Повернутися

Кпити – глузувати.

Повернутися