Хелена Власенко - Всі барви неба, Хелена Власенко

-          І, до речі, якщо ти думав, що я можу вибрати когось, крім тебе, то ти глибоко помиляєшся. Не можу і ніколи не зможу. Я хотіла, дуже хотіла, бо мене лякають почуття до тебе, мене лякає вразливість. Я просто жалюгідна боягузлива дура, а ти ідіот, якщо думав, що даєш мені вибір. В мене його просто нема. А знаєш чому? – грубі сльози покотилися обличчям.

-          Бо ти тут, - вона схопилася долонями за голову.

-          Ти тут, - показала на те місце де шалено калатало серце.

-          Ти тут...тут...тут, - вона почала хаотично проводити руками по всьому тілу. – Нема тебе – нема мене.

 Ліна замовчала і схопилася долонею за рот, стримуючи гіркі ридання.

-          Ходи до мене, - врешті заговорив Вадим хриплим голосом і підняв здорову руку, звучи до себе.

 Ліна трохи недовірливо подивилася на нього, але, зрештою, підійшла і обережно лягла на краєчок ліжка та притулилась до нього. Він мовчки обняв її вільною рукою і сльози з новою силою полились з очей.

-          Маленька моя, ну чого ти? – заговорив Вадим з біллю в голосі. – Все вже позаду. Як бачиш, я ще трохи поживу.

 Ліна різко підняла голову і красномовно глянула на нього своїми мутними від сліз очима.

-          Ну або ні, - обережно засміявся Вадим, щоб не спровокувати більшого болю в тілі.

-          Ще раз таке скажеш, я за себе не ручаюсь , - похмуро заговорила Ліна.

-          Все, я зрозумів. Чорний гумор буде каратися, - ніжно посміхнувся заповзятості дівчини і поцілував її в маківку.

 Ліна вже хотіла покласти голову йому на плече, але несподівано спитала:

-           Тобі боляче? Як ти почуваєшся? - захвилювалася вона.

-            Уже не боляче, - спокійно, лагідно глянув на неї.

 Чогось від його відповіді на очі виступили сльози, але дівчина поспішила взяти себе в руки. 

 Ліна знову поклала голову на його руку і вони лежали мовчки, впиваючись близькістю одне одного, розуміючи, що для щастя, в принципі, більше і не потрібно.

-          Знаєш, - заговорила згодом Ліна, - я сьогодні збагнула одну річ, про існування якої і не підозрювала. Навіть не знала, що так може бути. З зрозуміла, що все в цьому житті витримаю, переживу, зможу якщо поряд будеш ти. А знаєш, що ще химерніше?

-          Що? – тихо спитав Вадим, зариваючись носом в її волосся.

-          Я зможу це все навіть просто знаючи що ти є: хай не зі мною, не поряд, далеко. Хай... Мені просто потрібно знати, що ти є і що ти щасливий.

-          Знаю, маленька моя. Знаю. І ти навіть не уявляєш, як я тебе розумію...

 

Кінець

З цією книгою читають Короткий любовний роман 395910 Несподіване весілля Ксана Рейлі 686854 Сучасний любовний роман 396503 Вибач та зрозумій Катя Кірініна 193293 Сучасний любовний роман 397920 Випадковий син для Мільярдера Аріна Громова 448564 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно