Julia Shperova - Хімера, Julia Shperova

- І що сталося далі? - Запитав Лютом.

Джеймс мовчав, відчуваючи, як пересохло його горло. Він дивився на синій вогонь конфорки, не бажаючи згадувати, але згадуючи.

- Що трапилося далі, Брістоуле? - Напирав Френк.

- Френсісе, припини, - голос Елінор звучав незвично роздратовано. Джеймсу ще сильніше захотілося обійняти її.

- Я не хочу, щоб хтось міг подумати, ніби… - він затнувся, проганяючи зайві думки з голови.

- Начебто в тебе поїхав дах, так?

Джеймс наморщив лоба і на мить натягнуто посміхнувся.

- Так, приблизно так.

- Не хвилюйся, якщо хтось із нас так подумає, то тільки якщо на те будуть серйозні підстави.

- Дякую, Ароше, ти вмієш втішити.

Чайник закипів і Джеймс машинально розлив ароматний чай по чашках і влаштувався за столом. Потрібні слова знайшлися самі собою і Джеймс почав розповідати. Оповідання вийшло довгим, за вікном майже сутеніло, коли він замовк. Він подумав, що незабаром додому повернеться Стівен і Пітер з Томом і тоді цій трійці нарешті доведеться забратися.

- Джеймсе, я вважаю, що Ентоні Брістоул не помилився і ти справді можеш бути хімерою, - обережно почав Мартін. В його очах не можна було нічого прочитати, там була одна порожнеча і темрява. - Цей варіант ми не розглядали, оскільки не вірили, що це взагалі можливо, але тепер це все змінює.

 - Що це взагалі таке? Що це означає?

- Хімери - це давня казка про могутність. Так за старих часів звали магів, що вбрали в себе при народженні всю силу свого роду: і темних, і світлих сторін. Ніхто не знає, як це відбувається і чому - Лютом не виглядав стурбованим, швидше заінтригованим.

- У день, коли народжується хімера, часто спостерігають зорепад, віргу та град, торнадо. І записи, які я виявив у завалах архівах, частково підтверджують це. Якщо все це справді правда, то ти - хімера, неймовірно могутній маг, у розпорядженні якого магія всього роду, всіх поколінь.

- А моя тітка, про неї щось відомо?

- Шкода, проте ні. Ніде немає жодного запису, жодних підозр у тому, що вона може бути хімерою, тільки те, що ми й так знаємо: що вона зникла безвісти багато років тому. Я хотів покопатися в Книзі Сущого, але Академія Магічних Мистецтв щоразу відмовляє видати її, посилаючись на термінову роботу. Я збираюся звернутися на пряму до хранителя Каліхора, він керує Академією. Певен, разом ми зможемо щось знайти.

Джеймс не міг відірвати погляду від своєї чашки.

- Отже, скажімо, Тоні не помилився, і я хімера. Але навіщо йому я?

- Мисливці за головами вбивають і за меншу силу, Джеймсе, ти просто уявити не можеш, наскільки цінними є такі здібності, але…

- Але?

- Але ціна цієї сили є досить високою. Хімери - дуже небезпечні. Всі колишні відомі Раді хімери були винищені багато століть тому, оскільки ніхто з них не міг контролювати свою силу і здебільшого страждали пересічні смертні люди. 

Елінор з напругою подивилася на Джеймса.

- Я не хочу тебе лякати, але Рада найімовірніше прийняла б те саме рішення, що й завжди. Хімера має бути знищена, такий закон.

Джеймс ледве міг зітхнути.

- І ви мене вб'єте?

- Не верзи казна-що, Брістоуле! - роздратувався Френк.

- Ні, звичайно ні, Джеймсе, - підтвердив слова Френка Мартін. - Раді нічого невідомо про тебе у цьому сенсі. І ми не збираємося їм повідомляти.

Джеймс розумів дедалі менше.

- Ви думаєте, що я зможу залишити це в секреті? Це ж небезпечно.

- Ми сподіваємося, що зможемо допомогти тобі з цим, - відповів Мартін. - Я маю обговорити ситуацію з Хейзом, ми обов'язково щось придумаємо.

- О, - все що зміг видавити із себе Джеймс.

Раптом обличчя Лютом змінило вираз. 

- Тепер зрозуміло навіщо вбивати інших. Так вони шукали тих, хто не загине на справді. Серед всіх можливих претендентів на те, аби бути хімерою. 

Запала тиша. 

- Ви маєте на увазі, що я не помер насправді тому що був хімерою?

Всі троє синхронно кивнули йому.

- Ну, якщо ми все вирішили, Брістоуле, ти випадково не знаєш, де знайти Ентоні? - зараз Френк нагадував Джеймсу роздратовану хижу тварину. Джеймс проігнорував питання.

- Якщо припустити, що я не збожеволів, то...ким став мій дядько? Звідки в нього ці крила? І чому?

- Я тобі казала, Френсісе, він ставить надто правильні запитання. - Обличчя Елінор схилилося і сховалося за пасмами волоссям, уникаючи пильного погляду Джеймса.

- Він тепер з іншого боку.

- Що це має означати?

Джеймсу згадалися герої комп'ютерних ігор, які так любив Тоні. Всі до одного демони були схожі на самого Тоні - величезні монстри з крилами. Френк коротко засміявся і Джеймс зніяковів.

- Він став демоном?