Майкл Крайтон - Загублений світ

У стіні з’явилася широка тріщина. Дощечка вісім дюймів завширшки впала на підлогу, і у отвір просунув голову велоцираптор, який гарчав і клацав щелепами.

Вона продовжувала думати про дріт під столом. Дріт під столом. Вона штовхнула його ногами.

Арбі повторив:

— Це важливо.

І тут її осяяло.

— Ні,— сказала вона йому. — Це неважливо. — І злізла з сидіння, поповзши під стіл.

— Що ти робиш? — заверещав Арбі.

Але в Келлі вже була відповідь. Вона побачила кабель від комп’ютера, що спускався в підлогу крізь акуратний отвір. Вона помітила шов у дереві. Поскребла підлогу пальцями і потягнула за нього. І раптом у неї в руках опинилася дерев’яна панель. Вона глянула вниз. Темрява.

Так. Це був прохідний канал. Ні, більше. Тунель.

Вона крикнула:

— Сюди!

Холодильник звалився на підлогу. Раптори забігли всередину крізь передні двері. З боків інші тварини прорвалися крізь стіни, перекидаючи вітрини. Раптори з гарчанням застрибали по кімнаті, нахиляючи голови. Вони знайшли купу мокрого одягу Арбі і з люттю вчепилися в нього, рвучи на шматки.

Вони швидко рухалися, шукаючи здобич.

Але люди зникли.

Втеча

Келлі ішла попереду, тримаючи ліхтарик. Вони йшли один за одним уздовж вологих бетонних стін. Вони були у тунелі завширшки чотири фути, де зліва тягнулися пласкі металеві стійки кабелів. Під стелею були водогінні та газові труби. У тунелі пахло цвіллю. Вона чула, як пищать щури.

Вони підійшли до Y-подібної розвилки. Келлі глянула в обидва боки. Зліва був довгий прямий коридор, що йшов у темряву. Мабуть, він веде до лабораторії, подумала вона. Праворуч був значно коротший прохід зі сходами в кінці.

Вона повернула направо.

Келлі проповзла крізь вузьку бетонну шахту і відчинила дерев’яну кришку люка. Вона опинилася у маленькому технічному блоці, оточена кабелями та іржавими трубами. Крізь розбиті вікна струменіло сонячне світло. Інші піднялися за нею.

Вона визирнула у вікно і побачила, як до них, спускаючись зі схилу, під’їжджає Сара Гардінг.

Гардінг вела «Експлорер» вздовж берега річки. Келлі сиділа поруч. Вони побачили попереду дерев’яний знак човнової станції.

— Отже, Келлі, тобі дала підказку графіка? — захоплено спитала Гардінг.

Келлі кивнула.

— Я просто раптом зрозуміла, що немає значення, що там насправді на екрані. Важливо було те, що комп’ютер керував величезною кількістю даних, на екрані крутилися мільйони пікселів, а це означало, що десь мусить бути кабель. А якщо є кабель, то мусить бути й місце для нього. Достатньо місця, щоб туди могли пролізти робітники й відремонтувати його.

— Тому ти зазирнула під стіл.

— Так, — відповіла вона.

— Дуже добре, — сказала Гардінг. — Думаю, всі ці люди завдячують тобі своїм життям.

— Та ні,— сказала Келлі, знизавши плечима.

Сара кинула на неї погляд.

— Все твоє життя інші люди намагатимуться применшити твої досягнення. Не применшуй їх сама.

Дорога вздовж річки була багнистою і зарослою травою. Десь далеко позаду почулися крики динозаврів. Гардінг об’їхала дерево, що лежало на дорозі, і вони побачили човнову станцію.

— О-о-ой, — сказав Левін. — В мене погане передчуття.

Зовні будівля була зруйнованою і сильно заросла ліанами. У кількох місцях обвалився дах. Ніхто не сказав ні слова, коли Гардінг зупинила «Експлорер» біля широких подвійних дверей, зачинених іржавим замком. Всі вилізли з машини і пішли вперед, грузнучи у глибокій багнюці.

— Ви справді думаєте, що там є човен? — засумнівався Арбі.

Малкольм спирався на Гардінг, тоді як Торн навалився на двері. Гниле дерево зарипіло і тріснуло. Замок впав на землю.

Гардінг сказала:

— Потримайте його, — і переклала руку Малкольма на плече Торна. Потім пробила у дверях отвір, крізь який можна було пролізти, й одразу ж ступила в темряву. Келлі поспішила за нею.

— Що ти там бачиш? — спитав Левін, розсуваючи дошки, щоб розширити отвір. Вгору побіг волохатий павук.

— Все добре, тут є човен, — відповіла Гардінг. — І наче має нормальний вигляд.

Левін просунув голову в отвір.

— Будь я проклятий, — сказав він. — Невже ми таки зможемо звідси вибратися?

Кінець

Льюїс Доджсон впав.

Перекинувшись у повітрі, він випав з пащі тиранозавра і сильно вдарився об земляний схил. Від удару в нього перехопило подих, і якийсь час паморочилося в голові. Він розплющив очі і побачив похилий насип з висохлої грязюки. А потім почув звук, від якого кров похолола в жилах — пронизливий писк.

Він піднявся на одному лікті і побачив, що знаходиться у гнізді тиранозавра. Його оточував похилий насип із висохлої грязюки. Тепер тут було три малюка, в тому числі один зі шматком алюмінію, обмотаним навколо лапи. Малюки схвильовано верещали, шкандибаючи до нього.

Доджсон піднявся на ноги, не знаючи, що робити. Інший дорослий тиранозавр був з дальнього боку гнізда, муркотів та пирхав. Той, який приніс його, стояв над ним.

Доджсон спостерігав, як до нього наближаються малюки з пухнастими шиями і маленькими пащами, повними гострих зубів. А потім повернувся і побіг. У ту ж мить великий дорослий опустив свою голову, збивши Доджсона з ніг. Потім тиранозавр підняв голову і почав чекати. Він спостерігав.

«Що відбувається, чорт забирай?» — подумав Доджсон. Він знову обережно піднявся на ноги. І знову був збитий на землю. Малюки писнули і підійшли ближче. Він бачив їхні тільця, вкриті шматками м'яса та посліду. Відчував їхній запах. Він встав на карачки і поповз геть.

Щось схопило його за ноги, не даючи рухатися. Він озирнувся і побачив, що його нога — в пащі тиранозавра. Якусь мить динозавр тримав її обережно. А потім сильно стиснув — так, що хруснули кістки.

Доджсон заволав від болю. Він вже не міг рухатися. Він більше нічого не міг робити, окрім як кричати. Малюки з нетерпінням шкандибали до нього. За кілька секунд вони наблизилися і почали злегка кусати його. А потім, коли побачили, що він не рухається, один застрибнув на його ногу і почав кусати те місце, що вже кровоточило. Другий видерся на промежину і вчепився гострими, мов бритва, зубами у його талію.

Третій малюк підійшов до його обличчя і вкусив його за щоку. Доджсон завив. Він побачив, як малюк їсть шмат його власного обличчя і з його пащі стікає кров. Дитинча відкинуло голову назад і проковтнуло щоку, а потім повернулося, роззявило пащу і вчепилося Доджсонові в шию.

Сьома конфігурація

Після усунення деструктивних елементів може статися часткова рестабілізація. Виживання частково залежить від випадкових подій.

Іян Малкольм

Відплиття

Човен