Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

я знаю! Хіба дивно, що ти нічого не відчуваєш із Джеймі, коли в тебе між ніг побував Френсіс Гепберн? От хто справжній чоловік!

Кат задоволено засміялася.

— Я рада, що ти моя подруга, Фіоно! Ти таки добре мене розумієш. З біса добре, сестро! Я так перелякалася минулої ночі! Джеймі, хтивий козел, страшенно збудився. А я нічого не відчувала!

Куточки Фіониного рота піднялися в пустотливій усмішці.

— То що ти зробила?

— Я плакала, і Джеймі подумав, що мої сльози ллються з туги за Патриком. Він заспокоював мене, казав, що Патрик був би радий, якби взнав, що я «в безпеці» з ним. Ти можеш у це повірити?

Фіона похлинулася вином.

— І як це привид Ґленкірка не з’явився та не копнув по його королівській дупі! — І далі вона провадила: — Ну, все чудово складається від самого початку. Тепер, якщо Джеймі й відчує якийсь опір, думатиме, що це тому, що ти не можеш змиритися з Патриковою смертю.

Кат кинула на неї стурбований погляд.

— Це через Джеймі, Фіоно, чи це щось не так зі мною?

— Це все Джеймі, — сказала Фіона, ані на мить не замислюючись. — Ти ніколи не була колодою в ліжку. Жінки Леслі ніколи такими не бувають. Так, ми з тобою, либонь, найбільш помітне втілення нашої родинної чуттєвості, але ти не думай, наші маленькі кузини, на вигляд такі вишукані й стримані, насправді також гарячі штучки.

Мій бідолашний братик Чарльз виснажений всіма вимогами своєї любої Джанет, та й брат твій — і це всім відомо — іноді просто втікає від надмірно пристрасної Мері. І ще я знаю з дуже надійного джерела, що нашому своякові Джеймсу доводиться прислужувати Айліс щодня, бо інакше вона починає пускати бісики до стайничих!

Кат повалилася на ліжко, не в змозі стримати сміху.

— О, Фіоно! — захлиналася вона. — Як я тепер зможу дивитися в очі Джанет, Мері та Айліс і не сміятися? Яка ж ти вишукана сучка, сестронько! І звідки ти все це знаєш?

Фіона підвела бездоганно вищипану брову.

— Я ніколи не зраджувала Адамові, якщо ти це маєш на увазі, — сказала вона, а потім її щоки спалахнули від спогаду. — Ну, гаразд… Лише раз, — тихо виправилася вона. — Я просто така жінка, з якою чоловіки люблять погомоніти.

Якусь мить кузини помовчали, а потім Кат знову заговорила:

— У мене вийде, Фіоно?

— У всіх виходить, — відповіла Фіона, — і в тебе вийде! Кузен Джеймі, укравши в тебе одне щастя, мимохіть подарував тобі інше. Іди йому назустріч, Кат Леслі! І нікому не дозволяй зупинити тебе цього разу!

Розділ 41

З наближенням весілля замок Ґленкірк наповнювало дедалі більше люду, і здавалося, що він от-от лусне. Граф Гантлі був одним із найвпливовіших чоловіків Шотландії, а присутність короля робила цю подію особливо визначною. Гості селилися в будиночку старої вдови на піддашші замку. Катріона навіть дозволила кільком дамам разом зі служницями спати в її передпокої. Її власні служниці, звільнивши дві маленькі кімнати, тіснилися в кімнаті Сьюзен. Слуги ж, які супроводжували гостей, спали по всіх можливих закутках та задвірках.

На щастя, грудень удався погожий, і гості проводили багато часу надворі, на полюванні з королем, який цим особливо захоплювався. Кат не подобалося полювання, і вона не брала в ньому участі, пояснюючи, що має готуватися до весілля. А от Меґ і Ґордони разом із молодшим поколінням щодня супроводжували Джеймса. Король захоплювався старшою вдовою Ґленкірка, яку називав тепер прилюдно «тітонькою Меґ». Вона щодня їздила з ним пліч-о-пліч, вони майже не розлучалися. Юний Джеммі, здавалося, також захоплювався Джеймсом, і король щиро радів цьому. Йому подобалося бути частиною здорової, нормальної родини. Після того, як місце, що Кат мала посісти в його житті, стане відомим загалу, король намірявся зробити їх усіх частиною своєї власної родини, яка невпинно зростала.

На неабияке полегшення Кат, наступні два вечори король був надто заклопотаний, щоб відвідувати її. Правда ж, якої вона не знала, полягала в тому, що її син Джеммі підсипав сонного зілля у вино короля. Джеймс Стюарт засинав, ледь устигнувши натягнути нічну сорочку.

Однак 18 грудня король наполіг на тому, щоб Кат поїхала з ним. Вона ненавиділа довгі спідниці, у яких за модою слід було кататися верхи, тож одяглася так, як завжди вдягалася для верхової їзди, — у зелені чоловічі бриджі, високі шкіряні чоботи, шкіряний жилет, білу шовкову сорочку, широкий пасок, — і взяла із собою великий товстий леслівський плед, що зігрів би її за надто холодної погоди. За поясом у неї стирчав оздоблений коштовностями кинджал, а на руках малися м'які шкіряні рукавички.

Усі чоловіки з мисливського гурту були одностайні в одному: Катріона Леслі мала неперевершений вигляд. На додачу до пречудових персів, заклично округлих, неначе в юної дівчинки, у неї були з біса гарні стрункі ніжки. Молодші жінки захоплювались її сміливістю. Деякі зі старших мало не дістали серцевий напад, побачивши її вбрання, а котрихось звеселило таке безсоромне дивацтво графині.

Хоча Кат і зневажала подібні розваги, скакала вона, немов юна Діана. Коли собаки вже готові були загризти здобич, саме Кат зіскочила з коня й відігнала їх своїм невеликим, але загрозливим сирицевим батіжком. Ніхто не знав, що вона навчилася керувати собаками саме для того, щоб не бачити, як вони перегризають горло прегарним диким істотам.

Вони здобули лише двох олениць та одного оленя, коли король наказав закінчувати полювання. Його бурштинові очі палали бажанням, коли він дивився на графиню Ґленкірка. На полюванні пристрасть короля помітно розбурхалась, і, що особливо обурювало Кат, він навіть не намагався приховати її. Чоловіки зухвало оглядали її, і вона знала, що їм цікаво, чи затягне король графиню в ліжко. Жінки дивилися на неї майже із заздрістю, бо Джеймс Стюарт ніколи ще прилюдно не виявляв уваги до жодної жінки, окрім своєї гарненької юної королеви. Стати королівською коханкою — це була неабияка честь. Кат була в розпачі. Вона не хотіла, щоб король прилюдно виказував свої почуття до неї.

Щоб відвернути від нього загальну увагу, Катріона відкинулася в сідлі і, сміливо оглянувши всіх, голосно вигукнула:

— Ставлю десять золотих на те, що жоден чоловік не повернеться до замку швидше за мене! — І, смикнувши віжки, вона підострожила свого Орла та пустила його чвалом.

З десяток чоловіків, серед яких був і король, помчали за нею. Адам Леслі обернувся до своєї дружини, яка кусала губи, стримуючи сміх.

— Вона сподівається охолодити його запал, — тихо мовила Фіона до