Лія Серебро, Олена Арматіна - Його інвестиція. Міняю інвестора. Частина 2., Лія Серебро, Олена Арматіна

55

У кабінеті стало нестерпно тихо. Лейла, з тим дрібним дамським пістолетом у руках, виглядала як бісова дика тварюка, затиснута в кут. Її обличчя було знівечене злістю та панікою. Вона дихала важко, а її рука, яка тримала пістолет, помітно тремтіла.

 

— Досить! — Лейла вигукнула так, що мене пересмикнуло. Вона направила пістолет прямо на мене. Її очі горіли, як у звірюки, що загнана в пастку. — Якщо б не ти, Насте, усе було б інакше!

 

— Лейло, поклади зброю, — прохрипів Емір, виставивши руку вперед, намагаючись її заспокоїти. Його голос був твердим, але я чула в ньому тривогу. — Подумай про дітей… про те, що ти робиш!

 

— Діти? — засміялася вона нервово, майже істерично. — А що діти? Ти думаєш, їм потрібен батько, який готовий віддати все цій… цій хвойді? І тобі, Саліме! — Лейла перевела приціл на нього, але я бачила, як її рука знову здригнулася.

 

— Лейло, послухай, — спробував вступити в розмову Салім, повільно рухаючись у її бік. Його голос звучав напрочуд спокійно, навіть переконливо. — Ніхто тут не хоче тебе ранити. Але ти зараз робиш велику помилку.

 

— Помилку? — вона знову повернула пістолет на мене. — Помилка була в тому, що я тобі довірилася! Я думала, ти мій союзник, а ти… — її голос зірвався, вона витерла рукою піт із чола. — Ти нічого не зрозумів!

 

— Лейло, я все зрозумів, — спокійно відповів Салім, зупиняючись прямо між нею та мною. — Ти завжди була розумнішою за нас усіх. Але зараз… зараз ти зайшла надто далеко.

 

Я відчувала, як холод розливається всередині мене, змушуючи серце битися, мов шалене.

 

— Лейло, будь ласка, — я вимовила тихо, але вона тільки хитнула головою, як божевільна.

 

— Замовкни! — вона знову спрямувала пістолет на мене. Її пальці сіпнулися, і я зрозуміла, що вона готова стріляти.

 

— НІ! — закричав Салім і кинувся вперед. Усе сталося так швидко, що я ледь встигла зрозуміти, що відбувається. Пролунав постріл.

 

— САЛІМ! — мій крик зірвався з губ, коли його тіло впало на підлогу. Він затиснув руками живіт, а на його сорочці розпливалася кривава пляма.

 

— Що ти накоїла! — крикнув Емір, кидаючись до сина.

 

— Я… я не хотіла… — Лейла відступила назад, тремтячи. Пістолет випав із її рук на підлогу. Її обличчя стало білим, як крейда.

 

— Салім, ти чуєш мене? Тримайся, тримайся, хлопчику! — Емір натиснув на рану, намагаючись зупинити кров. Його голос тремтів, але він діяв чітко й зосереджено.

 

Я впала на коліна поруч, не знаючи, що робити. Моє серце розривалося від болю й страху.

 

— Ти… ти божевільна, Лейло! — викрикнула я, не піднімаючи голови. — Як ти могла? Як?!

 

— Я… я не знаю… — Лейла оглянулася навколо, немов шукаючи шлях до втечі. — Це все ви! Це ваша провина!

 

— Ні, Лейло, це твоя провина, — Емір підняв на неї погляд, його голос був холодний, як лід. — І тепер ти відповіси за це.

 

— Ти… ти нічого мені не зробиш! — викрикнула вона, але її голос зламався. Вона зробила крок назад, а потім побігла до дверей.

 

— Хтось викликайте швидку! — закричала я, намагаючись притиснути рану Саліма. Він подивився на мене, його очі були сповнені болю, але в них світився дивний спокій.

 

— Настя… ти… ти не плач, — прошепотів він. — Я витримаю… для тебе.

 

— Не смій закривати очі, чуєш мене?! Ти сильний, Салім, ти витримаєш! — я кричала, але сльози текли по моїх щоках.

 

У цей момент я відчула, як світ навколо мене завалюється. Але я знала одне: Салім виживе. Він повинен.

 

 Я стояла на колінах біля Саліма, тримаючи його голову. Кров повільно розтікалася по мармуровій підлозі кабінету, але я відчувала лише тремтіння його тіла. Його обличчя, завжди таке впевнене, тепер було блідим, безбарвним, ніби життя вислизало з нього разом із кожною краплиною крові.

 

Емір, здавалося, зламався. Він кричав у телефон, викликаючи швидку і поліцію:

— Швидше! Він умирає! Мій син умирає! Ви маєте приїхати зараз же!

 

Я ніколи раніше не бачила його таким. Його голос, завжди суворий і владний, тепер звучав, як у людини, яка ось-ось втратить все. Він упав на коліна поруч із нами, притискаючи руки до рани Саліма, намагаючись зупинити кровотечу.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍