Микола Васильович Гоголь - Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь

братця як барятця, дуже характерна і гарна. Та найбільшу зробили ви мені послугу, надіславши старовинний зошит з піснями, між якими є багато дуже чудових. Зробите велику послугу, коли відшукаєте подібні до того зошита з піснями, котрі, я думаю, найбільше водяться у старовинних скринях між старими паперами у старовинних панів чи нащадків старовинних панів».

Грудень, 2. Гоголь читає О.С. Пушкіну «Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем».

Грудень, після 20. З листа Гоголя М.О. Максимовичу: «Дякую тобі за все: за лист, за думки в ньому, за новини та ін. Уяви, я теж думав. Туди, туди! В Київ! У древній, у прекрасний Київ! Він наш, він не їхній, чи не правда? Там чи навкруг нього діялися діла старовини нашої.

Я працюю. Я усіма силами стараюся; але на мене находить страх: може бути, я не встигну. Мені набрид Петербург чи, краще, не він, а клятий клімат його: він мене допікає. Так, це славно буде, якщо ми займемо з тобою київські кафедри. Багато можна буде наробити добра.

А нове життя серед такого гарного краю! Там можна оновитися всіма силами».

Грудень. Гоголь під впливом М.О. Максимовича вирішив добиватися кафедри всесвітньої історії в Києві і залучає до підтримки О.С. Пушкіна. У зв’язку з цим береться за статтю «Про викладання всесвітньої історії».

Грудень, 23. З листа Гоголя О.С. Пушкіну: «Я захоплююся зарані, коли уявляю, як закиплять труди мої в Києві. …Там закінчу я історію Украйни і півдня Росії, і напишу Всесвітню історію, якої, у справжньому вигляді її, досі, на жаль, не тільки на Русі, а навіть у Європі немає. …Порадійте знахідці: я дістав літопис без кінця, без початку про Украйну, написаний, за всіма ознаками, наприкінці XVІІ-го ст.».

Грудень, 31. Гоголь пише ліричне звернення до ангела-охоронителя і до наступного 1834 року — «Будь і ти моїм Ангелом».

1834

Січень, 7. З листа Гоголя М.О. Максимовичу: «Чого ж ти не пишеш ні про що? Ох, ці земляки мені! Що ми, брате, за лінюхи з тобою! Однак наперед поставити умову: щойно в Київ — лінь до біса, щоб і дух її не пах. Хай перетвориться він у руські Афіни, богоспасенне наше місто! …Чи знаєш ти зібрання галицьких пісень, які вийшли минулого року?.. Дуже гарна річ! Між ними є багато справжніх малоросійських, таких гарних, з такими свіжими барвами і думками, що вельми не завадить включити їх у задумане зібрання».

Січень, 11. З листа Гоголя М.П. Погодіну: «Я весь тепер занурений в Історію малоросійську і всесвітню; і та, й друга у мене починають рухатися. Це надає мені якогось спокійного й байдужого до житейського характеру, а без цього я був би жахливо сердитий на всі ці обставини. …Малоросійська історія моя надзвичайно шалена, втім інакшою їй бути не можна. Мені дорікають, що мова в ній занадто вже горить, не історично пекуча і жива; та що за історія, коли вона нудна!»

Початок року. Гоголь вивчає українські пісні за книгою Waclaw'a z Oleska, Pieśni polskie і ruskie ludu galicyjskiego, видрукованою y Львові в 1833 р. З неї доповнює своє зібрання українських пісень.

Січень—лютий. У «Северной пчеле», «Московском телеграфе» та «Молве» надруковане «Оголошення про видання Історії Малоросії».

Лютий, 12. З листа Гоголя М.О. Максимовичу: «В одному листі ти пишеш про Київ. Я думаю їхати. …Ти роздивися гарненько характер земляків: вони лінуються, але зате, коли що візьмуть у свою голову, то навіки. Адже тут тільки рішучість: раз почати, і все… Друкарня буде під боком. Чого ж більше? А повітря! а сливи! а рогоза! а соняшники! а пасльон! а цибуля! а вино хлібне, як каже приятель наш Ушаков. Тополі, груші, яблуні, сливи, морелі, терен, вареники, борщ, лопух!.. Це просто розкіш! Це одне тільки місто у нас, в якому якось пасує бути келії вченого».

Лютий, 27. Цензура забороняє «Кривавого бандуриста».

Лютий (після 12) — березень (до 6). У «Журнале Министерства народного просвещения» надрукована стаття Гоголя «План викладання всесвітньої історії».

Березень, початок місяця. Гоголь обраний дійсним членом Товариства любителів російської словесності при Московському університеті.

Квітень, 5. Гоголь звертається до міністра народної освіти С.С. Уварова з клопотанням про переведення М.О. Максимовича у Київ.

Квітень, 18. Цензура дозволяє другу частину «Новоселья», де надрукована «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем».

Квітень, після 22. В листі матері адресується до сестри Марії: «…вона писала мені про карти, які десь бачила. Якщо там є карти Галіції, Буковини, Кроації, Угорщини, Богемії, Трансильванії, Померанії й взагалі західних слов’янських земель і Австрії, то нехай купить. Але мені не треба ні Франції, ні Іспанії, ні Швеції, ні Англії, ні Італії, ні Швейцарії, ні Данії. А я їй за це надішлю ноти».

Травень, 4. М.О. Максимович призначений професором російської словесності Київського університету Св. Володимира.

Травень. Гоголь у листі К.С. Сербиновичу пише, що в разі непризначення в Київ, готовий вирушити на Кавказ.

Травень, 28. З листа Гоголя Максимовичу: «Я збожеволію, якщо мені дадуть російську історію. Якщо ж вони мене водитимуть далі і не відправлять зараз же, то, зізнаюся, я кину все і відкланяюся».

Травень, 29. З листа Гоголя М.О. Максимовичу: «Оскільки не скоро доходять до вас петербурзькі книги, то надсилаю тобі особливий віддрукований аркуш, також і аркуш з історії Малоросії, котрий мені зело не хотілося давати. Я чув уже судження деяких записних знавців, котрі дивляться на цей шматок, як на повну історію, забуваючи, що ще попереду цілих 80 глав вони читатимуть і що ця глава лишень — фронтиспіс. Я б, утім, вельми бажав бачити твої зауваження…»

Червень, 8. Гоголь закінчує роботу над статтею «Про середні віки». В листі М.О. Максимовичу пише, що, ймовірно, переїзд до Києва не відбудеться: «Ти бачиш, що сама доля озброюється, щоб я їхав до Києва. …мені не бачити його».

Червень, 9. Гоголь подав прохання про призначення на кафедру всесвітньої історії Санкт-Петербурзького університету.

Червень, 27. З листа Гоголя Максимовичу: «Отже, ти в дорозі. Благословляю тебе! Я певен, що тобі буде весело, дуже весело в Києві. …Я до тебе буду, неодмінно буду… Книжок я тобі у Москву не надсилаю, бо боюся, щоб ти з ними не розминувся, а надсилаю прямо в Київ, де вони на тебе чекатимуть. Чорт забирай! Як тільки уявлю, що тепер на київському базарі цілі рядна вивалюють персиків, абрикос, яке все там ні по чому, що києво-печерські монахи вже облизують уста, домислюючи про