Микола Васильович Гоголь - Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь

Червень, кінець місяця. Гоголь виїхав із Петербурга до Москви, прямуючи у Василівку. В Москві відбулося знайомство з М.П. Погодіним та родиною Аксакових.

Липень, 4. Гоголь затримується у Москві, з листа до матері: «..я тепер не певен, чи буду у вас, чи ні, бо термін моєї відпустки недалекий від закінчення свого і мені треба буде квапитися у Петербург; втім напевне я і сам не знаю».

Липень, 4—7. Гоголь знайомиться з М.М. Загоскіним, І.В. Киреєвським, М.С. Щепкіним, І.І. Дмитрієвим.

Липень, 7. Гоголь виїхав із Москви у Василівку.

Липень, 8. З Подільська Гоголь пише М.Я. Прокоповичу про свої пригоди дорогою і запрошує приїхати у Василівку: «Я їду прямо на Полтаву, отже, не побачу Ніжина. Ти повинен, я тебе заклинаю усім (утім, ти сам же й слово навіть дав) негайно приїхати з братом до мене в село Василівку, яку в народі називають Яновщина. Що тобі робити в Ніжині? Якісь застарілі любовні справи? …Приїзди, якщо я тобі скільки-небудь дорогий, бо від твого приїзду здоров’я моє неодмінно виправиться. …Ось тобі маршрут: із Ніжина в Прилуки, із Прилук у Пирятин, із Пирятина в Лубни, із Лубен у Миргород, із Миргорода на село Устивицю в містечко Яреськи, а з Яресьок кожен покаже тобі дорогу на Каменецький міст у село Василівку чи Яновщину».

Липень, 20. Гоголь у Василівці.

Гоголь — І.І. Дмитрієву: «Тепер я живу у селі, достеменно такому, яке змальоване незабутнім Карамзіним! Мені здається, він копіював малоросійське село: так барви його яскраві й подібні з місцевою природою. Чого б, здавалося, не вистачало цьому краю? Повне, розкішне літо! Хліба, фруктів, усього рослинного погибель! А народ бідний, маєтки розорені й недоїмки невиплатні».

Вересень, 2. З листа Гоголя М.П. Погодіну: «За місяць я обійму вас у Москві, і тоді поговоримо докладніше про все». Гоголь, жартуючи, пише, що хоч і покращив своє здоров’я, але йому загрожує врожай фруктів: «Клята, наче зумисне, цього року родючість Украйни спокушує мене невідступно, і бідний мій шлунок безперервно зайнятий травленням то груш, то яблук».

Вересень, 23. З листа Гоголя І.І. Дмитрієву: «Ваше привітання мене з небом Украйни і яскравим промінням сонця прийшлося дуже доречно: весь серпень тут був чарівним, початок вересня схожий на літо. Я у повному задоволенні».

Вересень, 29. Гоголь виїздить із Василівки до Петербурга разом з молодшими сестрами Єлизаветою і Ганною.

Жовтень, 18—23. Гоголь у Москві. Відвідини Аксакових, М.М. Загоскіна. Знайомство з О.М. Бодянським, зближення з М.О. Максимовичем.

Жовтень, 30. Гоголь у Петербурзі.

Листопад, кінець місяця. Сестер Гоголя прийняли до Патріотичного інституту на «підготовче» відділення.

Кінець року. Гоголь починає роботу над статтею «Погляд на утворення Малоросії» та повістю «Старосвітські поміщики».

Кінець 1832—1833. Гоголь надіслав П.В. Киреєвському 4 6 українських пісень.

1833

Січень, 9. У бенефіс В.А. Каратигіна в Петербурзі поставлені «Вечори на хуторі біля Диканьки», «малоросійська інтермедія в одній дії, взята з повістей сієї ж назви пасічника рудого Панька, з приналежними до неї співами і танцями».

Лютий, 8. У листі О.С. Данилевському Гоголь згадує минуле літо, гімназичних товаришів Кукольника і Любича-Романовича, зізнається у власній бездіяльності («Я вивіз, одначе, з дому всю розкіш лінощів і нічого рішуче не роблю. Розум у дивній бездіяльності. Думки такі розгублені, що ніяк не можуть зібратися в одне ціле, і не один я, все, здається, дрімає». Згадує про смерть М.І. Гнєдича, і повідомляє про публікацію Т.Б. Булгаріна: «Вітаю тебе з новим земляком — набутком нашої вітчизни. Це Тадей Бенедиктович Булгарін. Уяви собі, вже друкує малоросійський роман під назвою “Мазепа”. Довелося й нам терпіти! В альманасі Комета Белы був уміщений його уривок під титулом “Похід вольниці Палея”, де персонажі говорять навіть малоросійською мовою».

Травень, 2. Гоголь матері повідомляє про навчання сестер, а також намагається відмовити її від облаштування взуттєвої фабрики: «Я зумисне тут розпитував знаючих фабрикантів про виробництво шкіри, з якими саме для цього познайомився. Деякі з них заводили в Малоросії і скаржаться на особливий неуспіх, скаржаться на те, що Москва все підриває. Там виробляються шкіри доволі погано, і через те надзвичайно дешево; а народ мало дивиться на добротність, та більше на дешевизну».

Перша половина року. Задуми повістей «Записки божевільного музиканта», «Портрет» (початок роботи), «Ніс» (перший начерк), задум комедії «Женихи». Триває робота над комедією «Володимир 3-го ступеня», з якої Гоголь улітку читав уривки О.С. Пушкіну.

Червень, 8. Гоголь заспокоює матір щодо вимірів землі власником Диканьки В.П. Кочубеєм: «Заради Бога, не беріть близько до серця всяку дрібницю. Велике діло, що Кочубей міряв нашу землю! Нехай він хоч усю її розташує в себе на плані! Ми можемо розташувати його Диканьку в себе на плані. Це все дурниця, коли він не має на неї ніяких актів. Отож все скінчено. Я думаю, що це вимірювання відбулося просто з цікавості знати сусідні землі. Може, він має намір прикупити до себе що-небудь, і тому виміряв завчасно для свого кошторису. Шкода, що в Яворівщині живуть у нас такі телепні, котрим ні до чого немає діла, у котрих, коли б власний язик їхній стали міряти аршинами, так вони не попитали б».

Липень, 2. Гоголь дякує М.О Максимовичу за надіслані книжки і запрошує наступного року їхати в Україну: «Киньте справді кацапію, та їдьте у гетьманщину. Я сам думаю те саме зробити і наступного року махнути звідси. …Для чого й кому ми жертвуємо всім. Їдьмо! Скільки ми там назбираємо всякої всячини! Все викопаємо. …Отож ви спіймаєте ще в Малоросії осінь. Духмяну, славну осінь, зі своїм свіжим, непідробним букетом».

Серпень, 30. З листа Гоголя до матері: «Я досі ще не переїхав у місто, і хоч надписую на листі до вас Петербург… та все ще живу у Стрельні. Мене дуже цікавить, який у нас у Малоросії неврожай, яка ціна на хліб, і т. п., і т. п.».

Листопад, 8. Прийнятий указ «Про заснування в місті Києві Імператорського університету Св. Володимира». Гоголь мав намір зайняти там кафедру всесвітньої історії.

Листопад, 9. З листа Гоголя М.О. Максимовичу: «Тепер я взявся за історію нашої єдиної, бідної України. Ніщо так не заспокоює, як історія. Мої думки починають литися тихіше і стрункіше. Мені здається, що я напишу її, що я скажу багато того, чого до мене не говорили».

Листопад, 22. З листа Гоголя до матері: «Я маю подякувати вам за посилку, сестру за пісні, з яких особливо та, що: Що се