Ірина Романовська - Не мій мільйонер, Ірина Романовська

- Тато завжди лаявся, коли я зі засніженим взуттям сідала в нашу стареньку машинку. Увійшло до звички. - Усміхаюся при розповіді про дитинство.

Перш ніж рушити з місця, Ігор розстібає куртку, включає піч. У салоні автомобіля витає легкий аромат мускусу та пачулі. Дуже підходить власнику машини, такий же привабливий.

Поки їдемо дорогою, мимоволі задивляюся на Ігоря. Він веде машину рівно і спокійно. Кермо тримає без напруги. Погляд зосереджений на дорозі. Нікуди не поспішає.

Мені здавалося, що він весь такий зухвалий перед бажаною дівчиною. Що зараз перевищуватиме швидкість, виконуватиме круті маневри по снігу. Але нічого з перерахованого вище не відбувається. Навпаки. Однією рукою Ігор поволі повертає кермо, друга так само спокійно перемикає передачі.

Я часто переглядала такі відео в соціальних мережах і не могла зрозуміти, що може так подобатися дівчатам. Але тепер усе стало на свої місця, коли я сиджу поруч та спостерігаю за рухами хлопця.

З яким спокоєм, ніжністю та при цьому силою, його чоловічі руки тримають кермо. Розум одразу ж уявляє, як цими ж руками він триматиме мене. Нікуди не відпускати, дарувати впевненість, ніжність та ласку мені одній.

Ігор іноді відриває погляд від дороги та повертається в мій бік, усміхається. Наші погляди перетинаються. Я тону в його бездонних синьо-блакитних очах. Хочеться попросити його зупинитись і поцілувати мене.

Між ніг розливається знайоме мені почуття збудження, і я починаю крутитись на сидінні, щоб якось придушити це почуття.

- Приїхали – з усмішкою вимовляє Ігор, помічаючи мої рухи.

І я знову червонію, як помідор на сонці. Може він справді вміє читати думки?

Ми проходимо до клініки.

- Ми до Саліхова. Протасов. - Озвучує Ігор для дівчини-адміністратора, що сидить за столом реєстратури. Вона швидко набирає номер, передає слова Ігоря. 

- Проходьте, - з посмішкою вимовляє дівчина і при цьому кокетливо заправляє волосся за вухо, дивлячись на Ігоря.

Гей, дівчино! А я тут що – привид? От нахаба. Він взагалі не один прийшов.

Так і хочеться підійти та розповісти дівчині, що фліртувати з чужими чоловіками не можна. Особливо, коли він стоїть перед тобою не один.

Але чого я тут роздратувалася? Я для Ігора просто знайома.

Нехай із ним фліртує хто хоче. Мені то що?

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно